Я для початку буквально кілька слів скажу, бо це є доволі важливо. В нас в цій студії доволі часто піднімался тема нових облич, ми говорили багато про те, як катастрофічно бракує країні нових облич, нових ідей, нових тез, нових політичних проектів. Власне тому програма „Прямим текстом” час від часу вирішила надавати слово цим новим обличчям і новим ідеям. Я хочу представити нашого сьогоднішнього гостя. Це є лідер Ліберальної партії України Петро Циганко.

Пане Петре, я вас вітаю. Я знаю, що ви народилися на Львівщині, тому я вас вітаю у цій студії на рідній для вас землі, я сподіваюсь.

Сьогодні до розмови долучаться журналісти, точніше, журналістки львівських ЗМІ,  також наш експерт політолог Любомир Скочиляс. Він є президентом Суспільно-гуманітарного консорціуму „Генеза”.

Власне, хоча ви і ліберал, але у нашій програмі є традиція давати невеличкі вступні сюжети про наших гостей.  Я пропоную це зробити, пізніше ми повернемося в цю студію.

Транслюється сюжет:

Особистість понад усе. Принаймні так гласить ідея лібералізму. Наскільки ця ідея притамнна доволі консервативній українській ментальності, питання дискусійне. Хоча, якщо дивитися відсторонено, то що поганого є в гаслі „держава має служити людині, а не навпаки”. З іншого боку, українські ліберали не можуть похвалитися підтримкою виборців. Може тому, що свого часу цю партію очолював одіозний губернатор Сумщини Володимир Щербань. Може тому, що Ліберальна партія України підтримала Януковича на виборах 2004 року. Саме тому нове керівництво лібералів чітко  позиціонує свою силу як суто ідеологічну. А отже сьогодні є сенс поговорити не лише про поточну політику, а й про більш ідеологічні засадничі речі.

Студія.

Остап Дроздов:

Як ми і пообіцяли у цьому сюжеті, сьогодні будемо говорити не лише про поточну політику, але й про більш важливі концептуальні речі. Люди не звикли говорити про ідеологічні сторони політики. Я хотів би сказати, що ми занадто багато говоримо про ситуативні речі. Я вважаю, що час від часу треба торкатися концептуальних речей. А саме: якими ідеологіями живе Україна. Тому що це досить визначальні речі – якими цінностями буде жити Україна через 5, 10 років, а не тільки в наступному паламенті.

Ми недаремно вас запросили в цю студію як представника однієї з ідеологій, представника ідеологічної партії, ідеології лібералізму. Це дуже поширена течія в Європі і Америці. Власне в мене таке вступне запитання. На ваш погляд, чому українці не підтримують здавалося б дуже демократичні ліберальні цінності. Може це тому, що українська ментальність в своїй суті є, на превеликий жаль, я це кажу від себе, занадто консервативна. Як ви гадаєте?

Петро Циганко:

По-перше, дякую за запрошення. Добрий вечір. Я подивився сам, давно не бачив цієї реклами. Мені приємно було бачити. Знаєте, я коли подивився це, то так, ніби вся історія була пов’язана з одним Щербанем. Я зараз хочу відповісти на ваше запитання по ідеології. Дійсно, ніхто нічого краще не придумав, як основні чотири ідеології. Я не беру всілякі там похідні. Соціал-демократична, ліберальна, національна і комуністична ідеології. Більше нічого такого ніхто у світі не придумав. І правильно ви говорите: сьогодні весь світ практично живе за двома ідеологіями. Це або ліберальна, або соціал-демократична, або змішена система, яка дає великі плоди.

Остап Дроздов:

Ми повертаємось до України. У нас в Україні є гризня 5-6 персон.

Петро Циганко:

Давайте повернемося до історії. Ви задали таке питання, що сьогодні ліберал не має електората. Спочатку я відповім на таке питання. Ви самі знаєте, що основою лібральної ідеології є людина. Чи може щось бути святіше за людину? Там, де людину не поважають, навіть така держава у світі не ціниться. Там, де цінність людини, там і цінність держави. І сказати, що сьогодні мало електорату – ні. Просто у нас в країні 15 років робиться так, що з цією людиною ніхто не рахується. З нею тільки рахуються тоді, коли вибори, коли вона бере бюлетень і кидає в ящик. Часто по інерції. Все. Більше від неї нічого не хочуть.

Я вам скажу так: наша партія – найстаріша партія. Вона входить в п’ятірку. Ми сьогодні п’яті по віку. Напевно я сьогодні найстаріший ліберал в Україні. Тому що ті, хто були перші, їх вже давно повиключали з партії. Коли стала незалежна Україна, ясно, що на Західній Україні було простіше, тому що дійсно більше всього і Західна Україна боролася за цю незалежність. А коли взяти Східну Україну, там і сьогодні далеко, не говорячи про 15 років тому, була національна ідея. Практично там не було. І тоді ліберали – це була єдина партія, яка стала боротися з комуністами. І сказати, що нема електорату... Я вам називаю цифри: 1998 року – 6 процентів набрали в Донецьку, 3 проценти – в Харкові, 3, 3 процента набрли в Запоріжжі, 3, 3 – в Одесі. Це була партія, яка розвивалася.

Економічна доктрина лібералізму – це все-таки розвиток малого і середнього бізнесу. І сама розвинута країна, де частка національного доходу від малого і середнього бізнесу 70-75 процентів. І тому сьогодні, коли стали боротися ліберали там, а будемо говорити, що весь капітал, вся така велика промисловість хочемо-не хочемо, зосереджена у двох-трьох областях – Дніпропетровській, Донецькій, Запорізька і Харківська області. Звідти все і почалося. Ми настільки там працювали тоді – випускала свою газету. Я думав, що ми візьмемо тоді 1-2 проценти у Харкові. Я тоді очолював Харківську обласну організацію. Мені настільки було приємно, коли в місті Харкові ми взяли 3, 3 процента. А знаєте чому? Все-таки Харків, хоча це була радянська столиця, але це було столичне місто. Там сьогодні навіть 26 державних вузів. І ми якраз працювали з тими людьми, які б могли сьогодні проголосувати за Ліберальну партію. Ми ж прекрасно знаємо, що ліберали – це в першу чергу інтелект.

Сказати тільки, що середній клас...  Середній клас треба створити по всій державі, але інтелект у цій державі все-таки є. І треба за цей інтелект боротися. І ми набирали ці проценти. От коли починає розвиватися малий і середній бізнес, що пропонує ця ідеологія ліберальна, а вже коли він переходить ці межі, коли середній бізнес переходить у великий бізнес, тоді появляються олігархи. Тоді немає ідеології, тоді партії переходять комусь просто в кишеню. І вже партія тоді не ідеологічна.

Остап Дроздов:

Пане Петре, поговоримо і про минуле, і про майбутнє, і про сьогодення. Перед цим – запитання журналіста.

Галина Роспопа:

Пане Петре, сьогодні ваша партія блокується з Ліберально-демократичною партією і партією Правозахисту. Лідери всіх трьох партій наголошують, що будуть блокуватися тільки за ідеологією. Наскільки я знаю, ваш блок ще не закритий. Ви обіцяли, що до вашого блоку ще будете брати партії. Хто, на вашу думку, є близький до вашої ідеології сьогодні і кого би ви хотіли бачити у своєму блоці.

Петро Циганко:

Ви задали питання дворічної давності. Це коли я два роки ставав тільки головою Ліберальної партії України, треба було з чогось починати. Я хотів, щоб знову запрацювала ліберальна течія. А цих людей я знав. Це був блок буквально на два-три місяці. Потім ми самостійно пішли на вибори і блок розпався. А сьогодні я вам скажу чесно. Два роки назад, коли я став головою партії, хочемо ми чи не хочемо, але наша партія зародилася в Донецьку. Зародилася вона колишніми комуністами і того скривати не треба. Їм вже не подобалась та ідеологія, в якій вони жили, національно вони були дуже далекі, а от ліберальна їм підходила. І вони як би створювали цю партію. Але час спливав і воно нічого не мінялося. Я завжди говорив, що ліберальна ідеологія без патріотизму нічого не коштує. Вона рано чи пізно колись переросте в олігархічну партію, вона ніякого толку не дає. Тому два роки назад, коли я став головою партії, ми просто поміняли саму стратегію розвитку партії на майбутнє. Ми заявили, що вже не є центристською партією. Ми повністю беремо свою програму, ми стаємо проєвропейською партією, ми беремо курс правоцентристський і ми два роки з цього курсу не сходимо. Я веду партію цим кроком. Я вам скажу чесно: ми вели і ведемо переговори з блоком Тимошенко і з блоком Наша Україна.

Остап Дроздов:

Ви буквально цього тижня разом з національною Консервативною партією зробили прес-конференцію і заявили: якщо на дострокових виборах не буде створено єдиного блоку правих партій, то фактично на темі демократії в цій країні можна буде ставити хрест. Фактично ви зачепили злободенну і хронічну проблему. Чому українські „праві” хронічно не можуть домовитися йти разом? Ми маємо такі недолугі спроби утворити правицю із двох Рухів, злиття Рухів – це довго мусується і нічого з цього не виходить. Так само якісь такі спроби якийсь помаранчевий мегаблок з якимись суперечностями всередині маємо. Все це створюється зі скрипом. Ваш погляд, чому українські праві не здатні на єдність?

Петро Циганко:

Я думаю, рано чи пізно це всерівно станеться, тому ми так і заявили, що треба рахуватися не тільки з результатами тих останніх виборів, тобто хто з партій набрав один процент, хтось 0, 1, а хтось ще менше. А я сказав, що треба враховувати будь-який голос, будь-якої правоцентристської партії. Сьогодні дехто розчарований помаранчевими – і блоком Тимошенко, і блоком Наша Україна. Сьогодні навіть соціологічні дослідження показують, що таких людей є більше 15 процентів. І сьогодні навпаки ми хочемо показати, що є нові обличчя, є політики нормальні. Що вони дійсно хочуть об’єднати всіх. Можливо, сьогодні ці люди не хочуть піти голосувати ні за блок „Наша Україна”, ні Батьківщину. А голосувати за Регіони чи за комуністів вони ніколи не будуть. Так що, вони не повинні сьогодні йти на вибори? Їх є небагато Там залишилося 10-15 партій. Всіх їх об’єднати, щоб не пропав сьогодні жоден голос. І тоді йти на вибори. І це буде сьогодні нормально. Електорат є. З цих 15 відсотків 5 можуть прийти на вибори. А якщо цього не робити, то знову будуть фальсифікації.

Остап Дроздов:

Я прошу підключитися до розмови експерта. Дайте свій лаконічний коментар стосовно перспектив і стану ліберальної ніші в українському політикумі. Ваш погляд, погляд політолога.

Любомир Скочиляс:

Власне, я абсолютно підтримую думку нашого гостя про те, що ліберальна ідеологія є однією із засадничих ідеологій, які взагалі вироблені інтелектуальною частиною людства. Але разом з тим, якщо прослідковувати історію, можна побачити, що попри вагомий внесок, який зробила ліберальна ідеологія - це зокрема перехід від монархії до республік, демократизація, запровадження загального виборчого права – в нас сьогодні ліберальна ідеологія зійшла з основної лінії політичної арени в усіх суспільствах.

Ми знаємо Великобританію, де є дві основні політичні сили, але ліберальна лише третя. Ми знаємо Німеччину. Ми знаємо Францію, де ліберали теж не є серед фаворитів. В Україні так само історично єдиний із представників дійсно українських ідеологів лібералізму – це був Михайло Драгоманов. Свої ідеї він черпав і базував на російській спадщині лібералізму.

Що стосується сучасного стану 15-ти років, то єдине, що я можу відзначити – успіх ліберальної на той час ідеї, ліберальної політичної сили – це була партія Реформи і порядок 1998 року, коли вона трошки не добрала трьох відсотків. Поза тим зараз фактично нішу ліберальної ідеології, яка може мати успіх в першу чергу – ви правильно кажете – на Східній Україні, тому що Західна Україна – націонал-демократично орієнтований реогіон, тобто консервативно орієнтований. І тут історично, і зараз не було якихось яскравих прикладів підтримки лібералізму. Перспектива є, але ця ніша, як на мене, зараз повністю охоплена партією Регіонів. Власне ця партія в східноукраїнському розумінні якраз і постає як партія-альтернатива, скажімо комуністам. Вони забрали електорат комуністів.

Петро Циганко:

Чому Реформи і порядок у 1998 році набирають 3, 3 процента? Тільки тому, що з приходом Щербаня починалося в Ліберальній партії от таке і зразу ведучі нашої організації – це Піклушнко із Запоріжжя, це Одеса – Корінний, це Козак – Вінниця – сьогодні всі вони мерами стали або депутатами Верховної Ради. Вони пішли зі всіма структурами у Реформи і порядок. Цей же Михайло Поживанов. І вони зразу використали цей ресурс і набрали 3, 3 процента. Електорат вони взяли той, що робила сама Ліберальна партія. Давайте візьмемо мегаблок – там є від крайніх лівих до крайніх правих. Або давайте Батьківщину візьмемо. Там є Вінський сьогодні, який не відмовляється сьогодні від соціалістичної ідеології. Там же є Лук’яненко – крайні          й правий. Там є сама Юлія Володимирівна.

Скажіть будь ласка, яку ідеологію сьогодні несе мегаблок Юлії Тимошенко? Яку ідеологію сьогодні несе блок Наша Україна? Яку ідеологію несе партія Регонів? Та ніяку. Чому сьогодні всі так хочуть вибори? Я в тому числі. Бо найстрашніше сьогодні – це суміш олігархів і комуністів.  Це загроза незалежності України. Тому дострокові вибори потрібно. Але ні в одному з тих блоків ви не бачите, щоб там була ідеологія. Навіть комуністи. Якщо вони мали свою ідеологію, то чому ж тоді пішли з партією Регонів. У тому, що сьогодні виборів нема на ідеологічній основі винні буквально всі. Якби сьогодні вибори були на ідеологічній основі, а не було цих мегаблоків, повірте мені пройде 7-8 років і майбутні вибори будуть на ідеологічній основі.

Те, що ви говорите, що сьогодні в Україні немає умов для лібералів.. Є умови. Що, немає умов для соціал-демократів? Є. Але якби Соціал-демократичну партію сьогодні очолювали люди, які несуть дійсно соціал-демократичну ідеологію, а не олігархи, повірте, за цю партію сьогодні б голосували. Біда, що у нас партії очолюють не ті люди, які повинні нести чистоту самої ідеології.

Ольга Кулик:

Пане Петре, ви себе назвали одним із найперших лібералів. Якщо це так, то вочевидь це означає, що у 2002 році ви також належали до цієї партії, до якої зараз належите. Тоді ви схилялись до підтримки Нашої України. За два роки був Янукович. Тоді Янукович виявився більш ліберальним з вашої точки зору, ніж Ющенко. Тепер ви повертаєтесь до більш помаранчевого. Чому такий перехід практично кожні два роки ваших симпатій. Це перша частина запитання. І якщо дозволите, друге. Бачила гарний ролик про особистість понад усе. Ви все-таки не заперечували про те, що десь можливо разом йти без мегаблоку з кимось. Якщо так, то як ви собі уявляєте особистість в мегаблоці. І взагалі чи поєднується ваша ідеологія з мегаблоком, який ви в принципі розкритикували?

Остап Дроздов:

Пане Петре, зроблю ремарочку. Після рекламної паузи наших інформаційних партнерів ви матимете змогу відповісти. Після неї ми почуємо відповідь керівника Ліберальної партії України про те, чому українські ліберали підтримали Кучму і Януковича.

Реклама.

Остап Дроздов:

Ще раз доброго вечора. Це політична програма „Прямим текстом”. Наш сьогоднішній гість – керівник Ліберальної партії України Петро Циганко. Питання журналістки прозвучало таким чином: чому українські ліберали підтримували Кучму і Януковича?

Петро Циганко:

Я почну з останнього питання. Звичайно, це ненормально. Але партія тільки в отому 5 скликанні не є парламентською партією. Всі перші чотири скликання вона була парламентською партією і мала одну із найбільших фракцій у Верховній Раді. Тому партія просто хоче повернутися, щоб стати парламентською партією. І партія розуміє, що в чомусь треба поступитися. Але треба, щоб була трибуна. Як можна сьогодні роз’ясняти людям, що таке ідеологія. Я сьогодні вже зустрічався тут з людьми і більшість з них у Львові не знають, що такі відкриті партійні списки. І ніхто сьогодні про це не хоче говорити. Ми ще до того не готові. Ми ніколи не будемо готові. Для цього треба трибуна. Якщо я лідер не технологічної якоїсь партії, а захищаю інтереси ідеологічної партії.

Друге питання за Кучму і Януковича. Ви знаєте, ми завжди вибираємо з гіршого краще. Ми не могли по-іншому в 1999 році. Тому ми звичайно підтримували його. Бо була загроза Симоненка. Знаєте ту канівську четвірку. Якби вони домовилися, то уявляєте, яка б це була загроза? Звичайно, ми всі підтримали тоді Кучму. Щодо Януковича. То давайте будемо об’єктивними. Я відповім так: нема нічого зле, щоб не вийшло на добре. Янукович з Донецька. Політрада партії на 50 процентів була в залежності від кількості сум – з Донецька. Вирішити якесь питання було дуже важко. Ви напевно дивилися той з’їзд на підтримку Ющенка. Звичайно, мені Ющенко був ближчий, бо я був у списках Нашої України. У нас два заступники тоді було. Я був заступник голови партії з організаційних питань, Жулинський був заступником. І ми всі троє плюс Щербань були в списках Нашої України у Верховну Раду. Звичайно, хто нам був ближчий. Але тут зіграв Донецьк. Я скажу вам чесно. Ви не думайте, що партія так однозначно взяла і проголосувала. В залі, коли почалося голосування, половина на половину пішло. Схід пішов за Януковича, а такі області, як Дніпропетровська – за Ющенка. Західна Україна – за Ющенка. З Донецька було більше -200-300 чоловік. Але якщо взяти області, то перевага була за Ющенка. Ми тоді мали в Дніпрпетровську нашу людину, яка очолювала цілий штаб, - Войтенка.

Остап Дроздов:

Перед запитанням журналіста я хочу уточнити про теперішню ситуацію. Чому тепер блок Наша Україна не зовсім радо бере Ліберальну партію у свій блок? Вит можете назвати ті причини, які вони вам виставляють.

Петро Циганко:

Ще його немає, цього мегаблоку. Сьогодні я нашого президента розумію. Чому він хоче, щоб був не мегаблок, а була партія „Наша Україна”. Щоб не повторювалася в нас Партія промисловців і підприємців. Коли одна-єдина партія, то нею легше управляти, щоб вони не перебігали з одної фракції в іншу. Це зрозуміло. Тому сьогодні, я думаю, можливо мегаблоку і не буде. . А щоб зливатися з мегаблоком, то повірте мені, як ідеологічна партія може сьогодні злитися? Це просто сьогодні неможливо.

Остап Дроздов:

То ви розглядаєте сьогодні можливість входження в цей великий мегаблок під егідою Ющенка?

Петро Циганко:

Тільки за умови, що це не буде злиття.

Тетяна Пасович:

Пане Циганко! Лібералізм тяжіє до космополітизму. Людина як особистість. Але зараз в Європі на виборах переважно перемагають представники правого спрямування. Скажімо, в Польщі президент правого спрямування також, у Франції переміг представник правих сил. Чому ви вважаєте, що в Україні  може перемогти ліберальна ідея?

Петро Циганко:

Ліберальні партії - отут політолог сидить – у 80 відсотків усіх країн це є правоцентристські партії. І ми вже два роки як заявили, що це є правоцентристська партія. І я всім заявляю, що ліберальна ідеологія сьогодні без національної ідеї – вона нічого сьогодні не коштує. А покажіть мені хоч одну країну в Європі, яка поділена на Схід і на Захід. Ви не знайдете. Я розумію, що це штучно поділили. Як це зробити, щоб сьогодні в Донецьку зрозуміли, що таке національна ідея? Як це зробити?

Тетяна Пасович:

Як ви розумієте національну ідею?

Петро Циганко:

Я одне хочу, щоб національна ідея знаходилася в рамках патріотизму. Дійсно, любов до Батьківщини. Розумна любов. Я проти тих лозугнів, де ультраправі говорять, що Україна тільки для українців. Ми тоді ніколи демократичної держави не побудуємо. Але коли я бачу сьогодні списки... Пам’ятаєте там Тягнибок сказав на Говерлі. Що то показували! У Східній Україні з нього робили хто знає що. Він зірвався на емоціях. Він не мав права. Але повірте мені, якщо йти просто так, то нічого не буде. Але сьогодні я бачу інше. Ми йдемо на вибори. Я бачив усі списки Нашої України, Батьківщини і Регіонів. Ви знаєте, що менше 50 процентів у списках – українці. Сьогодні лозунг в Україні дещо інший. Україна – не для українців. Тут є перекоси. З тим треба боротися. Тому моя партія буде відстоювати оцю любов до Батьківщини.

Любомир Скочиляс:

Я хотів зробити уточнення, що лібералізм – це є класична ліва ідеологія. Це вже на українському грунті – ми звикли і так усталено з 1990-х років, що у нас лібералізм і консерватизм в одну купу зводять. Але коли формувалися оці класичні ідеології у Франції, то хто виступав за збереження монархії – консерватори, вони сіли з правого боку, хто витупав за Республіку, за демократію – вони сіли зліва. Це і були ліберали. І ще одна ремарка. Це особливо є в США, що я мав можливість спостерігати, що лібералізм і комунізм там досить часто зводять в одну групу. Це для нас є досить дивно. А що стосується ваших слів про національну ідею, то це, звичайно, прекрасно, що лібералізм у вашому розумінні передбачає орієнтацію на національні цінності, але тоді постає питання про те, чим відрізняєтесь від консерватизму, де якраз національна ідея ключова.

Петро Циганко:

Давайте трохи відійдемо в класику. Давайте візьмемо економічну доктрину будь-якої ідеології.. Якщо ми візьмемо соціал-демократів, то вона виглядає приблизно так: особистої власності в державі повинно бути 50 процентів, а 50 процентів  державної власності. От ми зараз до цього питання підходимо. Якщо взяти ліберальну ідеологію, то навпаки – 75 процентів – особиста власність. 25 процентів – державна власність. Ми чисто підходимо економічно, що сьогодні держава повинна визначити. То, щоб віддати в руки людям ті 75 процентів – питань немає для розвитку малогоі середнього бізнесу. А 25 процентів нехай залишається за державою. Це те, що повинно годувати нашу державу – це металургійні комбінати, це хімкомбінати – те, що сьогодні України дає до 75 відсотків на експорт. За рахунок цього повинна розвиватися держава. Але це повинна бути стратегія.

Остап Дроздов:

У вашій програмі є дуже сприйнятна для мене фраза. Ви кажете, що народ України сформується в українську політичну націю. Тобто, це буде єдина територія, я так умовно кажу, єдиний котел усіх народностей, які тут проживають. Я цілком погоджуюсь із вашим твердженням, бо дійсно – чиста українська нація – це три-чотири області, причому навіть не дуже західні. Власне питання про космополітизм. Ви не боїтеся звинувачень у космополітизмі?

Петро Циганко:

Ні. Особистість є особистість. Розумієте. От наш президент себе назвав лібералом. А чому він не може нічого ліберального зробити. А тільки тому, що не дають оці мегаблоки. Нема єдиної ідеології. Як сьогодні прездент іде на вибори, в нього є платформа, він іде, він лібрал, програма його ліберальна, що він сьогодні повинен зробити – те він виконує. А сьогодні він хоче щось зробити як особистість, як прездент, йому можуть сьогодні дати – ні. Немає сьогодні фундаменту будь-якої ідеології. Хай би була соціал-демократична ідеологія. Але щоб президент прийшов до влади на базі якоїсь ідеології. І в нього є команда, яка дійсно буде працювати на ідеологічній основі.

Остап Дроздов:

Все-таки головною цінністю лібералізм вважає людина, свободу людини, свободу особистості як таку. Я ліберал, тому що немає жодної людини, яка б проти цього заперечувала.

Петро Циганко:

Ви народилися лібералом, а зараз я докажу, що ви не ліберал.

Остап Дроздов:

Сподіваюсь, що ви мене в цьому не переконаєте. Ви маєте можливість за рахунок ліберальних ідей говорити про ті теми, на які накладються табу. Бо якщо про багато яих стереотипних тем не говорити, то ми будемо в такій страшній закомплексованій країні. Наприклад, вирішення питання евтанзії. Це суспільна тема, ідеологічна тема, тема людини, цікава тема до обговорення. Ліберальні суспільства здебільшого легалізовують секс-бізнес, проституцію. Також ліберальна ідея. Чому б її не обговорювати, в тому числі в Україні?

Петро Циганко:

Я можу дещо посперечатися, і за секс-бізнес в тому числі. Ви сказали – я теж по своїй суті ліберал. Кожна людина в нашій країні родиться вільною. От цінності ліберала – свобода виховання дітей, наприклад. Вона є, та свобода? Ви бачили, як сьогодні ті діти виховуються? І починається секс-бізнес, починається наркоманія. В нас нема сьогодні державної програми у цьому питанні. В нас дійсно свобода, але не в тому ракурсі. Сьогодні у нас свобода розвитку дитини. У нас діти, які у сільській місцевості мають ті самі умови, або хоч якісь умови багатих людей? Чи зможе вона із сільської місцевості поступити в якийсь хороший вуз на навчання? Це не пахне лібералізмом. Малий і середній бізнес. Хто повинен там бути „кришою”? Тільки держава. Сьогодні и можете без олігархів займатися малим і середнім бізнесом? Ні. Бо вам завтра скрутять голову. Ви вже не ліберал.

Остап Дроздов:

Можливо це тому, що у нас надмірно унітарна, я б сказав, надмірно централізована держава. У нас заможний Київ і просто мертві убиті регіони. Чи в контексті лібералізму є тема федералізму, тема прегляду унітарності держави? Чи принаймні тема нормального європейського самоврядування, а н такого на папірчику, як у нас.

Петро Циганко:

Хочете-не хочете, але партія зароджувалася там. Я виключив з партії 7 чоловік. І нікого небудь, а депутатів Верховної ради. Я цього не побоявся, я чистив. В минулому році партія Регіонів дала листа, щоб ми були присутні на їхньому з’їзді. Я відповів тоді їхньому керівникові: шановні колеги, можливо Ліберальна партія пішла б до вас. Давайте такі умови, які ми хочемо, щоб були. І я написав фактивно те, що Ющенко у Універсалі: ніякої федералізації, єдина вільна Україна. Друге, єдина помісна Церква, НАТО, Євросоюз. Якщо будуть ці пункти – питань немає, ми прийдемо на з’їзд. І зразу все вичерпалось.

Остап Дроздов:

Стосовно Євросоюзу. При вступі в Євросоюз в Україну влиються нормальні демократичні ліберальні процеси. Ви такі надії покладаєте на Євросоюз?

Петро Циганко:

Покладаю. Ви знаєте, я недавно їздив на з’їзд Ліберального інтернаціоналу. Ми є членами і я возив туди делегацію. Скажу, що була увага прикована до української делегації. Ми – за Євросоюз.

Остап Дроздов:

Добре, дякую. Запитання.

Галина Роспопа:

Пане Петре, ви кажете, щоб ліберальну ідею сприйняли в Україні, про неї потрібно говорити з трибун. Щоб говорити про ідею – потрібні кошти. А ви стверджуєте, що олігархи – це не ті люди, які є у Вашій партії. Звідки ж тоді будуть кошти?

Петро Циганко:

Малий і середній бізнес. Людина, яка заробляє там сьогодні хай 2, 3, 4 тисячі доларів – вона не олігарх.

Галина Роспопа:

Але такої верстви населення дуже мало.

Петро Циганко:

Ми робимо ставку на бізнес. І в нас сьогодні дуже багато бізнесменів. Ви думаєте, що якщо він олігарх, мільярдер, то великі гроші в це вкладе? Він вкладає не в розкрутку партії, а в себе. Він ці гроші, які було потрачено на вибори, забере у значно більшому масштабі. І потім люди ще півроку не будуть отримувати пенсії. Треба стукати до людей. Скажу чесно, невеликі гроші я тратив у Харкові і набрав 3 проценти. Ми невеликі гроші тритили у 1998 році тут у вас у Львові, а ми набрали 15 тисяч голосів – 1 процент. Я буду йти до людей, я буду говорити, що найбліьша цінність, коли вас поважають, коли є права, коли вони захищені. Тоді це буде держава.

Остап Дроздов:

Фактично ця ситуація, яка зараз є, це очевидна криза парламентаризму і парламенту в принципі. І після такої Верховної ради, де гуляють великі гроші, все-таки дуже мала довіра людей до парламенту. Чи не здається вам, що дострокові вибори кардинально нічого не змінять? Тому що йдуть ті самі люди з тими самими гаманцями?

Петро Циганко:

Я починав свій виступ з того, що найстрашніша суміш – це суміш комуністів з олігархами. Це єдиний плюс буде, що сьогодні президент це призупинить, а кардинально нічого не зміниться. Ті самі списки, ті самі обличчя.

Остап Дроздов:

Тобто, дострокові вибори потрібні хоча із-за того....

Петро Циганко:

... щоб це призупинити.

Ольга Кулик:

Пане Петре! Ви зараз говорите про ідеї, які є дуже близькі для людей із західної частини України – про НАТО, про Євросоюз. Зрештою говорите, як пан Тягнибок, даруйте, як про Україну для українців. Це означає, що ви розраховуєте на голоси електорату саме з цього регіону. Чи просто ви кажете те, що більше сприйметься тут, а вже у Донецьку будете дещо по-іншому мати промову?

Петро Циганко:

Відверто кажу: мені краще, щоб вибори у вересні були. Я говорю вам відкрито. У нас є свої плани. І ми вже на вересень – незалежно від того пройде вона чи не пройде – ми б йшли самостійно. Але для України, повірте, чим раніше вибори – тим краще. Щодо електорату. Ви знаєте, скільки процентів набрала Ліберальна партія на цих виборах у місті Кіровограді – 10 процентів. Ми обійшли партію Регіонів. Ми програли тільки Нашій Україні – 17 процентів. Немає значення. Найголовніше, хто очолює тут обласну організацію. Як та людина там. Як її сприймають.

Остап Дроздов:

Тобто, у вас є стратегія на відмивання партії від того шару, який лишили Щербань і ті попердні люди?

Петро Циганко:

Для нас це була основна задача. Коли я став головою, то сказав, що для мене найголовнішим є мораль. І мені Григорович сказала: ви таким правильним шляхом пішли. І те, що назвали – це найосновніше, що ми зробили за три роки.

Любомир Скочиляс:

Те, що я почув і те, що можна співставити з класичним лібералізмом, підводить до того, що ідеї, озвучені тут, вони є не оригінально ліберальні. Тут би міг стояти Костенко – він би говорив ті ж самі слова, ту ж саму риторику. Костенко, який є правим і позиціонує себе як консерватор. Другий момент, це момент, пов’язаний з тим, що лібералізм є ще наразі не дуже сприйнятний для України, він є чужий для України. І тут в політології є такий один із способів формування партій – це запозичення із європейської партійної практики. В цьому варіанті це є запозичення Ліберальної партії так, як вони існують у Європі при відсутності запотребування великого серед суспільства. Оптимально, коли партія формується на хвилі потреб самого суспільства і, відповідно, відображає ці потреби. Тому тут для мене є певні аналогії між Ліберальною партією і Партєїю зелених, яка свого часу отримала певний успіх, але це очевидно була лише випадовість, тому що немає зараз у суспільстві такої величезної потреби в екологічних проектах.

Остап Дроздов:

Ми представили вас як нове обличчя, нову думку. Маєте можливість на завершення якось лаконічно підрезюмувати нашу розмову.

Петро Циганко:

Абсолютно я не відмовляюсь від тих слів, що ми за зразок беремо європейський. Я не відмовляюсь, що є щось подібне з Рухом. Я тільки одне хочу сказати. Я проти того лозунгу, що Україна тільки для українців. Українці сьогодні живуть і у Львові, і в Запоріжжі, і в Донецьку, і в Києві. І не тільки українці. Тому я кажу: Україна для всіх, Україна – для особистостей. Не людина для держави, а держава для людини. А більше ніякої різниці немає. Як вони, так і ми хочемо, щоб була у нас гарна держава. Я не говорю вже багата, бо ми багатою за три-чотири роки не зробимось. Хоча би в цій державі була мораль.

Остап Дроздов:

Я дякую  за те, що ви відвідали нашу програму і поговорили з нами максимально відверто прямим текстом. Дякую всім учасникам. Нагадаю, що це була політична програма „Прямим текстом” і у нас сьогодні гостював лідер Ліберальної партії України Петро Циганко. До зустрічі через тиждень. Всього доброго.

Програму підготовлено за участю Суспільно-гуманітарного консорціму „Генеза”



<?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />