Мене звати Остап Дроздов. Прямі запитання, прямі відповіді, прямий ефір. Перш ніж представити нашого гостя, я мушу зразу попередити наших телеглядачів, що у нас сьогодні досить екстрамальний ефір і можливі технічні неполадки під час ефіру. Прошу списувати це на негоду. А наша розмова сьогодні буде дуже бурхлива. І не тільки тому, що ураган, але й тому, що у нас дуже цікавий гість. Це Василь Куйбіда – народний депутат України V скликання, двічі міський голова Льова і заступник голови Народного руху України.

Пане Василю, я вам дякую, що ви, незважаючи на негоду, прийшли в цю студію з нами говорити прямим текстом. З нами – це з представниками львівських ЗМІ, а також сьогоднішнім нашим експертом Орестом Друлем, керівником проекту „Західна аналітична група”. Для початку маленький вступний сюжет.

Транслюється сюжет:

За Василем Куйбідою постійно ходить слово „двічі”. Двічі міський голова Львова, двічі програвав мерські вибори – спочатку Буняку, а  потім Садовому, двічі – висуванець блоку Наша Україна, і двічі це висування супроводжувалося непорозумінням. Двічі народний депутат України. Втім, Куйбіда є неповторний теж у багатьох речах. Він дуже дипломатичний у висловлюваннях і зважує кожне слово, навіть стосовно непримиримих опонентів. Куйбіда коли навіть програвав – йшов спокійно і без істерики. Стабільні позиції Куйбіда утримує також і в Народному русі України, будучи заступником голови партії. Куйбіда радо відгукнувся на запрошення програми „Прямим текстом”. Тож є шанс розговорити його – це двічі цікаво. Але чи вдасться?

Студія.

Остап Дроздов:

Вас представили як дуже виваженого толерантного політика. Залишмо інтригу, чи вдасться вас розговорити до кінця програми.

Зараз всі люди прилипли до екранів телевізора. Вони розуміють, що в цій країні нічого не зрозуміло. За цей тиждень програма „Прямим текстом” отримала 67 листів глядачів. Глядачі дезорієнтовані і не розуміють, що відбувається. Тобто вони розуміють, що компроміс до певної міри є неможливим. Переможець повинен бути один ціною поразки опонента. Ви маєте зараз можливість максимально чітко без абстаракцій пояснити людям, що відбувається і коли буде кінець торгам. І якою ви бачите розв’язку цього протистояння.

Василь Куйбіда:

Я не думаю, що мене важко, як ви висловилися, розговорити. Я відповідаю завжди прямо на запитання. Правда, для мене є межа в моїх висловлюваннях. Тобто, я собі не дозволяю ніколи перейти межу.

Що стосується загальних розмірковувань про сьогоднішню ситуацію  в нашій державі, то я гадаю, що не знайдеться і п’яти чоловік, які б розуміли, що сьогодні відбувається і з точністю на 100 відсотків передбачили усі події завтра чи післязавтра. Мабуть це характерна ознака того, що відбувається в нашій державі впродовж останніх років: коли говориться одне, робиться інше. Чи здійснюються якісь кроки, які здається та людина з логіки попередньої поведінки не могла б зробити. Як на мене, це почалося з 2000 року, можливо і швидше. І от ці недоліки, які були закладені спочатку, даються нам взнаки. І коли ми говоримо про кризу конституційну, суспільно-політичну кризу, то я гадаю, що перш за все нам потрібно говорити про моральну кризу, яка породжує і суспільно-політичну, і конституційну кризу теж.

Остап Дроздов:

Ви також є політиком і у нас є конкретна політична ситуація. Є непримириме протистоння двох великих політичних угруповань. Вибачте за слово „угруповання” – воно має інший контекст, навіть у злочинному світі. Тим не менше, це є достатньо замкнуті середовища. Кінець повинен бути один – хтось має когось перемогти, тому що ми бачимо, що спалимо всі мости до якихось переговорів. І в принципі, чи вони потрібні? Мене цікавить ваше конкретне бачення. Суто ваше, Василя Куйбіди.

Василь Куйбіда:

Можливий і інший варіант – знайти такий розв’язок ситуації, коли б обидві сторони не програли, а виграла в підсумку наша держава. Якщо події розгортатимуться у такий спосіб, що мусить програти хтось із учасників цього процесу, то далі обов’язково наступить момент, коли хтось захоче взяти реванш і це безконечна боротьба. Події, що зараз відбуваються, показують нам, що ця боротьба часто-гутсо без правил. Як приклад, скажімо, сформована коаліція. Дали можливість – працюйте. Перейшли в опозицію. Народний рух України перший проголосив, що переходить в опозицію. Сформували уряд – працюйте. Замість того, щоб реалізовувати якусь зрозумілу програму для громадян України і покращувати добробут, завойовувати нові можливості на міжнародній арені, почалося перетягування на себе якихось додаткових повноважень, функцій, наступ на повноваження президента. Навіщо це – ніхто не сказав.

Остап Дроздов:

Який вихід ви бачите конкретно в цій ситуації, коли лунає слово „путч”, коли люди б’ються під Генеральною прокуратурою, коли збираються силовики кожну другу годину. Вихід?

Василь Кубіда:

Як кажуть, представників партії війни чи „яструбів”  в обох таборах достатньо. І тих, що спостерігають за подіями – теж достатньо. Я вважаю, що рішення повинні прийматися і реалізовуватися людьми відповідальними. Тобто тими, які відчувають на собі відповідальність за долю держави. І відповідно можуть запропонувати варіант такого, щоб до певної міри влаштовувало обидва табори. Нагадаю вам вислів з Євангелії від Матфея: „Кожен дім, розділений собі, не встоїть”. Ми мали схожу ситуацію в 1918 році. І втратили державу. І сьогодні вимагати обов’язково смерті іншої сторони – це повторювати ті ж помилки, які ми мали у 1918 році.

Остап Дроздов:

Дякую. Маю прохання до пана Ореста викласти своє аналітичне бачення ситуації і проаналізувати відповідь пана Василя Куйбіди. Чи рецептуру пана Василя Куйбіди. Прошу.

Орест Друль:

Рецептура пана Василя, як на мене, є відображенням ідеологічної позиції Народного руху з самого початку. Пан Василь сказав, що недоліки, які зараз вилазять, були закладені давно. Я б трошки поправив – не в 2000 році, а вони були закладені в 1991 році, коли треба було провести люстрацію, моральну люстрацію, показати, що є зле, що є добре. І після цього можна будувати державу. Ми тішимося з того, що все у нас пішло мирно, гарно. І всі оці проблеми були закладені всередину. І вони всередині далі. Якщо їх не вскрити, вони будуть далі гнити. Основний недолік, як я вважаю, генетично що ми взяли з радянської держави – це те, що ви сказали, що мусить хтось домінувати. Тобто, що не може бути кількох рівноцінних центрів сили, які конкурують між собою. І щоб кожен був зацікавлений в тому, щоб вони конкурували, щоб кожен був зацікавлений, щоб опонент був сильний, тому що якщо гра йде за такими правилами, що внаслідок цієї гри виробляється додатковий продукт, то навіть якщо вона програє, то може виграти в іншій стратегії, коли йде пожирання. В нас цього зроблено не було і цей недолік йде і йде, все глибше і глибше.

Остап Дроздов:

Я дякую за цю ремарку. Запитання журналіста.

Тетяна Вергелес:

У Львові справді вже відчутно, що люди стривожені. Говорять про надзвичайний стан. І  причина одна з тих, що сказав пан Орест – хтось хоче домінувати. Нема рівноваги. Горить земля під Морозом і є люди, які хочуть надзвичайний стан. Сьогодні останній коментар, який дали ЗІКу, це був коментар Піховшека, який каже, що ми на порозі надзвичайного стану і надзвичайний стан зазвичай вводять в ніч на суботу. Питання таке. Який надзвичайнитй стан в українському варіанті. В радянському варіанті – це „Лебедине озеро” на екрані. Що в нашому випадку і що воно дасть?

Василь Куйбіда:

Я не є прибічник введення надзвичайного стану в нашій державі. Я вважаю, що ми повинні вичерпати усі можливості для врегулювання ситуації, які є відповідно до діючого законодавства і Конституції. Я вважаю, що достатньо повноважень мають для цього і президент, і прем’єр-міністр. Щоб ми там не говорили, але відповідальність в першу чергу лежить на їхніх плечах, а потім вже на плечах лідерів політичних сил – парламентських чи позапарламентських. Якщо ж буде розгортатися сценарій, який ми з вами спостерігали впродовж останнього дня, якщо будуть люди, які не можуть стримати свої емоції, не мають досвіду роботи з силовими структурами, віддавати накази, не аналізуючи, що відбудеться згодом, то я вважаю, що в цій ситуації президент як гарант суверенітету, як гарант прав і свобод громадянина – 102 стаття Конституції, повинен вжити усіх належних заходів. І якщо потрібно – то ввести надзвичайний стан. Бо перш за все здоров’я людини, її життя, цілісність держави, а вже потім – всі відтінки ідеології і тому подібне.

Остап Дроздов:

Це путч?

Василь Куйбіда:

Я вважаю, що не правово і не морально себе вела коаліція. Це відповідь на ваше перше запитання. Вона це демонструвала відверто. Нехтування законом. Вони виходили за межі закону і, посміхаючись, казали: хай Конституційний суд скаже. А Конституційний суд десять місяців мовчав і нічого не міг сказати. Хоч юристи, які сиділи на лавочках біля університету одразу казали – закон про Кабінет Міністрів не конституційний. Це було зрозуміло для юристів. Так, сказати, що це не  конституційний, може тільки Конституційний суд. Але я спілкувався з юристами іншого табору – Партії регіонів –  і вони в розмові зі мною за чашкою чаю казали: ну, така гра. А як ти хочеш? Ми наступаємо, зараз ви обороняєтесь. Ви наступали – ми шукали п’ятий кут.

Остап Дроздов:

Ви хочете жити в такій країні, де кожен третій громадянин підтримує тих, хто, за вашими словами, порушує закон. Що робити з цією країною? Я свідомо кажу „з цією країною”. Не моєю. Не нашою. З цієї конкретною країною під назвою Україна, яка має такі протиріччя в собі.

Василь Куйбіда:

Перш за все треба вирівняти цей космічний ландшафт у нашій державі. Не може бути так, що одні суспільні цінності домінують на заході, а зовсім інші – на Сході. Якщо ми хочемо, щоб ця держава була міцною, то ми повинні подбати про консолідацію цього народу. А якщо так, то має бути державна програма. І це має бути завдання і президента, і прем’єра, і кожного свідомого українця, кожного громадянина, який себе ідентифікує з цією державою, творити такі кроки, щоб консолідувати наше суспільство. Щоб ми всі себе відчували українцями, частинкою великого українського народу. Не принижували один одного, не грали на відмінностях. Різниця між нами може бути використана і в користь, а не тільки, щоб нас розділити і налаштувати один проти одного.

Остап Дроздов:

Теоретичне запитання. Чи здоровий європейського зразка федеративний устрій України може вирівняти цю країну?

Василь Куйбіда:

Я вважаю, що сьогодні це нам зашкодило би.

Остап Дроздов:

А в принципі?

Василь Куйбіда:

Є такий анекдот про принципи. Давайте сьогодні говорити про те, що сьогодні потрібно нашій державі, а що непотрібно. А те, що може трапитися через сто років, хай розв’язують ті, хто прийде після нас.

Дмитро Гамаш:

Пане Василю, ви представляєте опозицію. Як опозиція має діяти далі? Зараз ніби президент зі щитом стоїть. Чи не ховаєтесь ви за його спиною?

Василь Куйбіда:

У мене теж враження. Я вважаю, що після того, як підписав президент України указ про припинення повноважень Верховної Ради і призначення позачергових виборів, політичні партії більше звертають увагу на підготовку мабуть до цих виборів, аніж скеровують свою увагу на те, щоб цей процес був незворотнім. І сьогодні, як на мене, політичні сили, що в опозиції, не демонструють належну підтримку дій президента. Я ці звинувачення адресую і собі так само.

Остап Дроздов:

Пане Василю, чи правда те, що ви особисто ведете всі переговори по формуванню Української правиці. І чи правда, що саме Куйбіда „рулить” цим переговорним процесом по Правиці?

Василь Куйбіда:

У нас демократична партія і всі рішення приймаються керівними органами партії – центральним проводом і політрадою. В рамках прийнятих рішень доручається керівництву партії – голові партії і його заступникам – проводити відповідні переговори. І в основному ці переговори проводить або Тарасюк, або Куйбіда. Іноді Коваль.

Остап Дроздов:

Тоді уточнююче запитання до Куйбіди, який також проводить ці переговори. Чому так легко, умовно кажучи, біло-блакитні домовляються і чому так важко домовляються такі великі патріоти помаранчеві? Українська правиця, сама ідея існує я вже навіть не знаю, скільки років – і це завжди якась неймовірно теоретична річ. Що конкретно, хто конкретно заважає десь обговорити і утрясти цей проект?

Василь Куйбіда:

Стосовно вашого зауваження, то мушу вазнати, що ви маєте рацію. Вперше ідею про блокування усіх правоцентристських сил висунув Чорновіл. Він це сказав, мотивуючи свою відмову балотуватися в 1994 році на посаду президента України. Потрібно було значний час і зусилля затратити, щоб згуртувати ці політичні сили, може навіть і ширше у вигляді блоку „Наша Україна”. Там не тільки чисто праві були, але і ліберальна складова. І навіть соціал-демократична.

Остап Дроздов:

Що є зараз основним каменем спотикання? Не вистачає усім олігархам місця у списках?

Василь Куйбіда:

Праві партії не мають олігархів. Під правими партіями я зараз розумію Рух, УНП і УРП Собор. Тобто ті партії, які висловили бажання об’єднатися в одну партію і це було однією з ознак, за якою творився блок під назвою Рух „Українська правиця”. Я чому так акцентую на цій назві. Вона мені не зовсім симпатична. Я вважаю, що працюючою тут є тільки перше слово, а правиця – не зовсім. Я волів би, щоб була якась інша, краща назва.

Остап Дроздов:

Я звужу питання. Оці власне партії, які ви назвали, плюс Наша Україна. Що є головним? Ви можете сказати, щоб люди зрозуміли, бо люди чують про переговори, і кінця-краю нема. Що конкретно є каменем спотикання? Списки?

Василь Куйбіда:

Народний рух України одразу після виборів – я готував цього листа – звернувся до УПН з пропозиціє почати переговорний процес і швидко завершити об’єднання. Відповідь ми отримали аж в серпні місяці, але це не має ніякого значення. Процес доволі швидко пішов і тоді у вересні минулого року на наших зустрічах я особисто пропонував завершити об’єднання до лютого, тому що, на мою думку, висловлену у вересні 2006 року, максимум у лютому-березні буде розпущений парламент. На жаль, в мене не вистачило аргументів переконати наших співрозмовників швидко завершити цей переговорний процес. Зараз усі лідери партій, що входять в рух „Українська правиця” готові якнайшвидше завершити процес створення єдиної партії і він завершиться, за нашими домовленостями, одразу після позачергових виборів до парламенту.

Відповідаючи на ваше запитання, чому одні швидко домовляються, а демократи не можуть домовитися. Тому що в синьо-білих домінує „єдіноначаліє”. Там лідер сказав – і далі існує механізм виконання рішень лідера. І немає можливості комусь іншому зайняти якусь інакшу позицію. Принаймні треба бути доволі відважним. Інша справа у демократичних партіях. Кожен вважає, що його точка зору є найточніша. Прсто є істиною. І не тільки вважає своїм обов’язком її висловити, відстоювати, але й дуже часто, коли прийняте рішення, він далі намагається її відстоювати, що нам шкодить. Нагадаю вислів Жан Жака Руссо, який сказав, що справжня демократія можлива тільки в суспільстві богів. Треба мати дуже чисті помисли і розуміння, щоб швидко приймати рішення і їх реалізовувати.

Остап Дроздов:

Маленька рекламна пауза інформаційних партнерів. Після неї ми спробуємо запитати Василя Куйбіду, хто його фінансував на виборах мера. Прямим текстом.

Реклама.

Остап Дроздов:

Ще раз доброго вечора. Це політична програма „Прямим текстом”. У нас в гостях сьогодні Василь Куйбіда. Багато розмов, пане Василю, точилося про те, хто фінансував ваші вибори. Говорили про Димінського, говорили про Поживанова, до речі, він також стояв у цій студії і дуже м’яко і делікатно на цю тему висловлювався. Ми маємо нагоду спитати у першоджерела – у вас безпосередньо – хто фінансував ваші вибори мера?

Василь Куйбіда:

Стосовно Димінського – це була не просто вигадка, а технологія для того, щоб якось налаштувати проти Куйбіди тих людей, які мають якісь претензії до Димінського. Насправді жодної гривні ця людина не дала. Більше того – я  б не взяв.

Остап Дроздов:

Але ж не зі стелі це пішло, бо всі пам’ятають мажоритарні вибори у Дрогобичі, коли пан Димінський йшов від Нашої України, то він йшов по квоті Народного руху. Тому це все зійшлося в одну картину.

Василь Куйбіда:

Це було не тоді і не за ті гроші. У випадку виборів мера 2006 року частину грошей на вибори дала партія, частину гроше давали дрібні і середні підприємці міста Львова. Вам конректно  список дати?

Остап Дроздов:

Напевно ні. Список ми не будемо просити. Запитання журналіста.

Тетяна Вергелес:

Я би хотіла теж про гроші. Але вже про ближчі гроші – до Євро-2012. Головний архітектор Львова Криворучко сказав, що до Євро за чотири роки треба буде освоїти 40 міських бюджетів. Міський бюджет Львова – 800-900 мільйонів гривень. Отже за один рік треба буде освоювати 8 млрд. гривень. Скільки можна звідси вкрасти? От ви були міським головою. Ми робили опитування на сайті і найбільше користувачів відповіли, що від Євро виграють чиновники – коже дістане по віллі. Отже, які механізми вкрасти, і як запобігти цьому?

Василь Куйбіда:

Мені довелося бути депутатом І демократичного скликання і потім двічі підряд міським головою Львова. І хочу вам ствердити, що перші депутати це були воїни духу. Це були сильні люди, які не мислили меркантильними інтересами. Я не пригадую депутатів, які би ходили на той час до голови виконкому чи через депутатські комісії намагалися якусь гривню стягнути з міського бюджету. Коли я працював першу каденцію, дещо змінилася ситуація. Прийшли люди, які мислили більш економічно. Ситуація зовсім змінилася в рамках 1998-2002 року, де почали домінувати не лицарі духу, а комерсанти. Я не знаю, що зараз діється. Але у 1998-2003 роках я зустрічався з депутатами, які у мене в розмові в кабінеті на пропозицію „обговоримо і приймемо отаку ухвалу”, йдеться про будівництво і один з голів комісій, залишившись один на один сказав „Василь Степанович, що це ви говрите, скажіть, скільки нам, і тоді ми приймемо”. Тобто, і такі вже були.

Я не знаю, яка ситуація сьогодні у нашому місті і в депутатському корпусі. Я тільки черпаю інформацію з ваших публікацій. Тобто знаю не більше, аніж ви.

Остап Дроздов:

Ми підходимо до теми, яким був міський голова Василь Куйбіда. Власне тут сидить не тільки аналітик і політолог, але й депутат міської ради тої каденції, коли були міським головою ви, пане Василю. Не можете поділитися тезово якимись своїми оцінками на тему, яким був міський голова Львова? Можливо в порівнянні.

Орест Друль:

Наприклад, якщо порівнювати з наступним міським головою Буняком, то пан Василь був набагато виваженішим головою – тут немає чого казати. Набагато вмілішим чиновником і більш обтічним. Чи можна порівнювати з теперішнім головою? Також відмінностей дуже багато є. Але я так дивлюся, що з теперішнім головою є багато рис спільних. Приклади можна назвати, які десь негативно вплинули на невдалі вибори для пана Василя. Якщо пригадуєте, стосунки з Кучмою. Зрозуміло, що як міський голова якось мав би ладити з президентом. Але з другого боку, ситуація вимагала, як пан Василь був позиціонований як патріот, як опозиціонер мав би мати більш частіші постави. Відповідно, коли були прийняті рішення не до політичних, заокруглимо, дипломатичних формулювань, і тут же воно відображається на електоральомиу рейтингу. Один з аспектів такий був.

Остап Дроздов:

Пане Василю. Я брав інтерв’ю в Бориса Тарасюка. За 2 тижні до виборів 2006 року, він тоді ще був міністром закордонних справ, приїжджав до Львова агітувати за вас як єдиного висуванця блоку Наша Україна. І він в коментарі чітко сказав – таких брудних технологій, як застосовують опоненти, маємо на увазі основного опонента Садового, проти вас, більше немає в інших містах – це слова Тарасюка. Розкажіть детально. Що мав на увазі ваш шеф. Проти вас брудно грали?

Василь Куйбіда:

Я вважаю, що так. Починаючи від цих листівок. Коли йдеться не про вибори, а про кепкування з міського голови, про тиск на нього – я сприямаю всі форми тиску, в тому числі і друк листівок, де цю людину можуть показувати з різних точок зору, підсміюватись і так далі. Це нормально. Я не вважаю, що це чорний піар. Чорний піар – це коли наперед говорять неправду. Коли студія, власник якої був Садовий, чи газета, де він власник, друкувала наперед неправдиві речі. Просто, вибачайте, брехню. Потім довелося мені подавати до суду. Суди тривали кілька років. Я людина послідовна і вперта – всі суди виграв, але Поступ так і не вибачився переді мною за ту неправду, яку він друкував. Для прикладу, що Куйбіда був проти того, щоб визнати Ющенка почесним громадянином міста Львова. Куйбда все зробив як слід. І ми в листопаді на сесії міської ради проголосували і вручили. А чому Куйбіда був проти того, щоб ухвала, яку начебто прийняла міська рада, у травні місяці у час звільнення Ющенка з посади прем’єр-міністра, була підписана і легалізована. Скажу вам – на той час під стінами Верховної Ради не було кворуму депутатів міської ради. У мене була доповідна і підписи депутатів.

Остап Дроздов:

Виглядає так, що ви зараз виправдовуєтесь.

Василь Куйбіда:

Я не виправдовуюсь. Я кажу, що про це знали, але наперед завідомо неправдиву інформацію друкували.

Орест Друль:

Я входив в редакційну раду, яка писала цю ухвалу. Я був на цьому виїзному засіданні і кворум був. Інша справа, що пана Василя там не було і через те ті доповідні, якими він користувався, могли вводити в оману. Ситуація полягала в чому. В той момент, коли найбільше треба було підтримати Ющенка, коли його звільняли з посади прем’єра, показати, що Львів дає моральну підтримку людині, які дуже її потребувала, то ця підтримка була перенесена на потім, на потім, на потім, коли вже спала напруга. Коли не було такого протистояння, і тоді можна було вручити. Оце один із прикладів, які пан Василь намагався дипломатично залагоджувати стосунки між Львовом і Києвом.

Василь Куйбіда:

Погоджуючись із логікою і загальними розмірковуваннями пана Ореста, дійсно, я так себе вів. Але оцей приклад, я думаю, ви вибрали невдало. Тому що я оргнізовував цю поїздку до Києва. Тобто, за моїм дорученням заступник Сендега. Домовлено було з оточенням Ющенка як це все відбудеться. Коли була проголосована ця ухвала, ми узгодили з Васюником, коли буде прийнято і за яких обставин ми вручимо посвідчення почесного громадянина Ющенку. Але я цього не говорив, виходячи в ефір.

Остап Дроздов:

Думаю, ми цю тему закриємо.

Дмитро Гамаш:

Ви зараз на політичній ниві більше працюєте. А не бажате використати цей багаж знань для того, щоб в 2011 році повертатися до Львова? На нових виборах.

Василь Куйбіда:

Ні. Я не мав наміру балотуватися і в 2002 році. В 2001 році – це було влітку – діючий президент запропонував мені поїхати в Варшаву Надзвичайним і Повноважним послом. Я тоді знайшов голову Народного руху України Удовенка, про це розповів. Далі була розмова з Ющенком і Ющенко попросив мене залишитися тут і ще раз балотуватися на мера і очолити політичний блок Наша Україна. Я послухався і залишився.

Остап Дроздов:

Ви для себе Львів закрили як перспективу?

Василь Куйбіда:

Львів рідне для мене місто. Я буду для нього робити все. Але я себе далі не бачу міським головою, як і не бачив у 2006 році. До речі, і діючому мському голові я про це говорив – ми якось летіли в літаку, поруч сиділи. І він запитав, „це для вас питання життя і смерті?”. Я сказав – „ні”. Я вважав, що міським головою має бути, до прикладу, Іван Рудницький. Я підтримував його.

Остап Дроздов:

Пане Василю! На майбутнє ви для себе Львів закрили як перспективу? Так чи ні?

Василь Куйбіда:

На рівні міського голови я себе не бачив і не бачу.

Остап Дроздов:

Я вам дякую за цю щиру відповідь. Я повертаюсь до мерської кампанії 2006 року. Губернатор Олійник грав проти вас. Тобто ви, будучи єдиним висуванцем блоку, прекрасно розумієте, що керівник партійної організації на той час і губернатор Петро Олійник відкрито мав іншу позицію. І фактично це була гра проти вас. Ви можете сказати, чим ви не догодили Петру Олійнику?

Василь Куйбіда:

Ми ніде не перетиналися у протистоянні. Навпаки. Коли пан Петро був міським головою Чорвонограда, то я йому допомагав своїми порадами і своїм впливом для вирішення проблем Червонограда. Я думаю, що тут йшлося про його інтереси львівські зараз чи майбутні. І в ці інтереси такий впертий і самостійний Куйбіда ніяк не вписувався. Це пояснює його поведінку.

Остап Дроздов:

Питання по Олійнику було тому, що вас дуже часто називали в переліку людей – претендентів на губернатора Львівщини в різні часи. Чи дійсно обговорювалася ваша посада як губарнатора? І як ви вважаєте, чи не стоїть питання про зміщення з посади Олійника. Адже, як показує соціологія, він не має аж такої довіри громадян.

Василь Куйбіда:

Мені кілька разів пропонували посаду голови Львівської облдержадміністрації. І я кілька разів відмовлявся. Для мене будь-яка посада не є самоціллю. І мусить бути мій прихід виправданий. Я повинен бути переконаний, що, прийшовши, я зроблю те, заради чого я сюди приходжу. Посада просто зарди осади мене не цікавить.

Остап Дроздов:

Але ж ви могли застосувати свій досвід, знання регіону.

Василь Куйбіда:

Міг. Вдруге мені запропонували посаду голови ЛОДА у травні 2002 року. А вперше – після відходу Гладія. І я відмовився.

Остап Дроздов:

Та як це було б – рухівець був би підлеглим Кучми.

Василь Куйбіда:

Давайте про Кучму ми поговоримо через кілька років. Ця людина має дуже багато вад але я думаю, що треба говорити, як кажуть у народі, і про вовка, і за вовка. Він підписав Указ президента, яким фактично дав мені можливість реалізувати ідею внесення міста Львова до списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. В той час було надзвичайно централізоване формування бюджету. Без нього ми б не могли отримати кошти на центральну частину міста. Кабінет Міністрів ніколи б не затвердив програму збереження центрльної частини міста, ні комплексного розвитку нашого міста.

Остап Дроздов:

Отож, коли були лозунги „За ЄДУ – за Куйбіду”, в цьому є якась певна політична логіка?

Василь Куйбіда:

Це була логіка на той час претендента на посаду міського голови пана Буняка, який скористався ситуацією, що витворилася в нашому суспільстві. Коли суспільство хотіло все і одразу. І він не дивився на реалії, які склалися у місті, і не збирався дотримуватися того, що він сказав. Хочете вже, будь-ласка, маєте за два роки воду.

Тетяна Вергелес:

І все-таки, ставши губернатором, пофантазуємо, ви би спрацювались із Садовим. І як би ви спрацювались?

Василь Куйбіда:

Мені важко сказати, що було б зараз. На той час я відмовився, тому що в той час міським головою був Буняк. Я вважав, що будь-який мій крок, продиктований реальною ситуацією в області чи в місті, буде не сприйматися цією людиною або його командою, і вони будуть завше показувати і списувати на Куйбіду всі невдачі цієї команди. Тому я волів відмовитися і сказати: хай працює чоловік, його обрали, я не хочу там працювати. Я взагалі виїхав з міста. Я поїхав до Києва і почав викладати на кафедрі конституційногоі адміністративно-фінансового права МАУП.

Остап Дроздов:

Пане Василю! Я задам запитання трохи з іншого розряду. Бувально вчора в РНБО пішли документи щодо, як заявляють депутати, сфабрикованої ухвали ще 2000 року, яка стосується п’яти земельних ділянок для будівництва автозаправок. Потім виявилося, що це не 5, а 15. Це було за ваших часів. Може ви зараз скажете, що ви про це знаєте. Питання номер 2, яке звідси випливає. При вас земля у Львові йла за дуже малі суми, називалося 15 гривень за квадратний метр і так далі. Прийшов Буняк, на аукціонах почали продавати за мільйони гривень. Чим це можна пояснити. Тобто, я ні на що не натякаю. Просто мені цікаво, в чому там справа.

Василь Куйбіда:

Чи був попит підприємців у Львові, скажімо, в 1994 році? Очевидно, що ні. Згадайте, інфляція 10 тисяч відсотків в рік. Наші фабрики і заводи стоять.

Остап Дроздов:

Але ж землю роздавали? Тобто попит на землю був?

Василь Куйбіда:

Не роздавали. Не було такого попиту. Ми ввели аукціон – перші на Україні – ми і Харків. І дійсно. Це був, мабуть, 1995 рік, коли квадратний метр на той час коштував 25 гривень. Така була ціна. І вона складалася на аукціоні.

Остап Дроздов:

Тобто, не слід тут шукати те, що ми шукаємо?

Василь Куйбіда:

А чому не слід. Не має права бути у суспільстві ніяких закритих зон. І треба прискіпливо дивитися і аналізувати і самому шукати відповіді на запитання. Скажемо, за ті всі роки ми приватизовували землю під будівлями. Там не вільно. От коли вже ви будете аналізувати, скільки продано землі з 2002 року по 2006, то ви побачите, що в основному в ті роки продавалася вже земля не під забудовою, а вільна земля, то ціна її, зрозуміло, буде вищою. Бо якщо вже стоїть фабрика, і ти продаєш землю власникам фабрики, а чому продаєш? Для того, щоб ступінь капіталізації збільшився. І щоб власник цієї фабрики міг взяти позику в банку і вкласти в своє підприємство і розвивати його. Інша справа, коли це вільна земля продається.

Я ще відповім на ваше запиатння стосовно фальсифікації документів. Ці документи буди сфальсифіковані тоді, коли міського голови Василя Куйбіди у Львові не було. І сталося це, я переконаний, через той бардак. Вибачайте, хаос, який почав панувати у виконавчих органах міської ради. Я переконаний, що, скажімо, така досвідчена людина, як Ігор Парасюк, який вів документацію у виконкомі, не допустив би з’яви можливості такої фальсифікації.

Остап Дроздов:

Дуже лаконічно прошу пана Ореста поділитися якимось генеральним резюме на тему „Хто є для вас Куйбіда і яким він сьогодні для вас постав”

Орест Друль:

Василь Куйбіда для мене – це історія міста Львова. Якщо будуть висіти портрети усіх бургомістрів, мерів, міських голоів і так далі, то портрет пана Василя буде висіти на видному місці. Що я сьогодні відкрив, що пан Василь сам пояснив, чому він не виграв вибори. Він два рази казав, що не хотів вигравати вибори, тому він їх програв. Це зрозуміло і ясно.

Остап Дроздов:

Я дуже дякую за таку дуже влучну думку. Пане Василю, маєте можливість також зрезюмувати і підсумувати сьогоднішню програму.

Василь Куйбіда:

Мені приємно бувати у Львові. І я вдячний за нагоду поспілкуватися з журналістами і колегами, яких я знаю, і думку яких я шаную, в прямому ефірі. І висловити в прямому ефірі свою думку. Я вам вдячний.

Остап Дроздов:

Я вам теж вдячний. Перепрошую, що не всі журналісти змогли сьогодні задати свої запитання. Нагадаю, що це була політична програма „Прямим текстом”. У нас сьогодні в гостях був Василь Куйбіда. Ми зустрінемося рівно через тиждень. Всього доброго, щасливо.

Василь Куйбіда:

Будьмо здорові.

<?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />
Програму підготовлено за участю Суспільно-гуманітарного консорціуму "Генеза"