Пане Антоне, я вам дякую, що ви знайшли можливість в такий магічний день відвідати нашу програму. Пропонуємо вам розмову «прямим текстом», максимально гостру, і сподіваюсь, що ви на це погоджуєтесь.

Антон Ружицький:

Дякую за запрошення. 13 число для багатьох людей буває щасливим і я не вірю в якісь надзвичайні ситуації. Думаю, що гостра розмова буде цікава глядачам, тому я і прийняв ваше запрошення.

Остап Дроздов:

Дякую. Вам запитання підготували журналісти львівських ЗМІ. А також своїми експертними оцінками сьогодні поділиться політолог Юрій Шведа.

Пане Антоне, не відкладаючи початок розмови, я пропоную подивитися невеличкий вступний сюжет і згодом ми повернемося в цю студію, аби його прокоментувати і розпочати розмову прямим текстом.

Транслюється сюжет.

Студія.

Тихий, скромний і негаласливий Антон Ружицький за останній місяць став автором дуже гучних інформприводів. Нашоукраїнець Ружицький відмовився писати заяву про складення депутатських повноважень, цим самим порушивши партійне рішення і побратимську етику. За це Ружицького виключили з партії «Християнсько-демократичний союз», тому зовсім недавно Ружицький очолив Соціально-Християнську партію, чим заявив про амбіції бути публічним і відомим політиком. Сьогоднішня гостра розмова в програмі «Прямим текстом» – це перший іспит для Ружицького на вміння тримати удар.

Остап Дроздов:

Перша ваша розмова в якості лідера партії, як відкритого публічного політика, який виходить на перехресний погляд журналістів. Сподіваюсь, вам вдасться витримати цей удар. Хоча не думаю, що це буде удар. Буде гостра розмова, яку я починаю з того, що було сказано в сюжеті. Ви дійсно протягом останнього часу створили декілька доволі  гучних інформприводів. Тобто ви пішли, чи вас пішли – ви це напевно самі скажете – з ХДС, де були 10 років, наскільки я знаю. Причина – ви не написали заяву про складання депутатських повноважень. Ви маєте можливість пояснити львів’янам в прямому ефірі – чому. Адже питання в тому, що ви повинні були підкоритися рішенню фракції, своєї політичної сили. Ви ж розумієте, що коли відмовились писати цю заяву, то зразу з’явилися підозри, що ви співпрацюєте з Партією регіонів, яка мала певні стимули для людей, які це не писали. Ви маєте можливість дати відповідь на це питання.

Антон Ружицький:

Дякую. Чому з Партією регіонів, а не з соціалістами чи комуністами?

Остап Дроздов:

Бо це така найбільш грошовита партія.

Антон Ружицький:

Я розумію. Я абсолютно не хочу виправдовуватися, бо це буде неправильно, але я вкотре хочу пояснити ситуацію, яка відбулася. В четвер в зв’язку з тим, що ми прийняли рішення не знаходитися в сесійному залі, не брати участь в пленарних засіданнях, кожен із депутатів мав якісь свої депутатські повноваження за межами Києва. І тому в четвер я перебував на Тернопільщині, на батьківщині своїй, де я народився, де є рідня. Це було четвер. А в п’ятницю ввечері було прийнято рішення, що в суботу буде з’їзд блочний Народного Союзу Наша Україна і всіх шести партій, які входять в цей блок. А ще 18 чи 19 квітня до того засідання з’їзду, так само як і Стретовичем, членом партії ХДС, були написані заяви про складення повноважень із себе як депутата.

Коли настав день з’їзду, були внесені корективи, і цю заяву потрібно було переписати. Одні писали на фракції, інші – на голову Верховної Ради, треті – на президента, четверті – на керівника апарату Верховної ради. І я фізично не міг переписати цю заяву, бо я був відсутній на цьому з’їзді, я був відсутній у Києві. Я не буду зупинятися на тому, як спонтанно і скоро провели всі конференції по всій Україні, як були вислані делегати. Є процедура, є Статут як має бути. Але з’їзд відбувся. Я його не критикую. Є факт. На момент з’їзду моєї заяви з редакцією не було. Була стара, яка не приймалася. Відповідно з’їзд прийняв рішення і сказав, що ті депутати, які написали заяви по такій-то темі, ми їх оголошуємо як таких, які склали свої повноваження і будемо подавати це в апарат Верховної ради для оголошення на трибуні. Як передбачено регламентом і постановою Верховної Ради України про упорядочення і складання цих повноважень згідно статті 81 Конституції.

Остап Дроздов:

То ви писали заяву чи не писали?

Антон Ружицький:

Ця заява знаходиться у фракції, знаходиться у Стретовича до сьогоднішнього дня.

Остап Дроздов:

Так ви мали можливість певно переписати правильно. І питання зникнуть. І зникнуть закиди у ваш бік, що ви не хотіли писати.

Антон Ружицький:

Ще раз пояснюю. Заява потрібного тексту повинна була бути на момент з’їзду. Після того, як я приїхав до Києва, я відразу звернувся – чому не здали ту мою заяву. Тому що треба було видозмінити текст. Нема питань. Я звертаюсь як депутат до керівника апарату Верховної ради і пишу заяву на ім’я Мороза з нормальним новим текстом: «Прошу зачитати моє прізвище як депутата, який склад повноваження». Даю першу заяву – відповіді немає. Через деякий час даю другу заяву – отримую відповідь. Я зав, що це питання буде. От відповідь – можете зачитати. Якщо суть, то відповідь така: «На вашу повторну заяву від 11 червня (бо я давав ще 6 і 4) повідомляємо, що у разі прийняття вищим керівним органом виборчого блоку «Наша Україна», тобто з’їздом, рішення про дострокове припинення вами повноважень народного депутата України, ваша заява при вихід зі складу депутатської фракції «Наша Україна» буде оголошена на пленарному засіданні Верховної ради України, оскільки це передбачено постановою ВР України про деякі заходи щодо забезпечення реалізації положень пункту 6 частини ІІ статті 81 Конституції України. З повагою, керівник апарату Зайчук».

Остап Дроздов:

Так ви зараз депутат зі складеними повноваженнями чи не депутат?

Антон Ружицький:

Я зараз депутат. Оскільки на намагання двічі про те, щоб мою заяву оголосили з трибуни, вони відповіли формально. Ситуація наступна. Є 156 чи 162 депутати, які склали повноваження. Потрібно 151 – як передбачає регламент. Щоб сьогодні була така ситуація, що було тільки 150 і я б впливав на цей процес – обов’язково відбувся б з’їзд, я на з’їзді віддав би свою заяву згідно нового взірця і вона була би оголошена у Верховній Раді. Тобто сьогодні потреба у моїй заяві не існує.

Остап Дроздов:

Перед запитанням журналіста я просто хочу вас перепитати: чи ви є ображені на ХДС за те, що вони не розібравшись, Стретович просто вас оголосив людиною, яка не виконує і так далі, і так далі.

Антон Ружицький:

Я як християнин, як людина абсолютно не маю права на когось ображатися. В тому числі я не ображений на ХДС. Я не ображений на Стретовича, тому що я маю взірець заяви, яку я написав, і я маю взірець заяви, яку потім переписував. І вона дійсно написана в першому варіанті, вона не відповідає дійсності.

Остап Дроздов:

Ну не розібралися вони. Ви 10 років були в партії. Не може бути так, що людину, яка віддала 10 років партії, так просто через якусь там писульочку оголосили на всю країну…

Антон Ружицький:

Ніхто не передбачав, що після складання цих заяв на з’їзді, буде така велика процедура у Верховній Раді. Буде повторення заяви, буде особистий вихід і так далі. Я думаю, що я подам заяву чергову в апарат ВР.

Остап Дроздов:

Я сподіваюсь, ви донесли свою думку. Є запитання журналістів.

Володимир Телюк:

Пане Антоне. Не дуже віриться, що ви, наприклад, не могли подзвонити і тому самому Стретовичу сказати, щоб він на з’їзді озвучив вашу позицію, і сказав, що заява може бути пізніше. І це не передбачає виключення із фракції.

Остап Дроздов:

Вас виключили. Це демонстративний крок ваших співпартійців.

Антон Ружицький:

Я не знаю, чому до мене не було дзвінка. По-перше, я знаходився в селі, я був за межами досяжності.  Це перший варіант. Другий варіант, ще раз говорю, ніхто на надав цьому на той момент особливої уваги. Вважали: нема питань, приїде Антон, напише заяву і ми здамо.

Остап Дроздов:

Натомість Антона здали.

Антон Ружицький:

Так вийшло. Але ж вони мають другу реакцію. Не розібравшись в цій ситуації, не знаючи фактично, як воно відбувалося, наша преса шановна вже зробила свої висновки. То десь там ледь не перебіжчик, то ще щось.

Остап Дроздов:

Давайте перейдемо до свіжішої новини. Ружицький очолив Соціально-Християнську партію. Нашим телеглядачам я поясню, що це була колишня партія відомої співачки і депутата Оксани Білозір. Кажуть, вона була створена на гроші Порошенка. Зараз нема сенсу говорити про якісь високі рейтинги цієї партії, вашої партії, де ви є лідером. Вони вкрай мізерні. Для того, аби запрацювала партія, потрібні гроші. За чиї гроші ви розпочнете розкрутку?

Антон Ружицький:

Мені подобається, що партія Білозір, партія Ружицького це є спільна партія.

Остап Дроздов:

Але ви ніколи не були членом цієї партії.

Антон Ружицький:

Питань немає. Ми маємо приклади в політиці України про те, що партії, які мали мільйони, вони не пройшли в парламент і не отримали місця. І потратили мільйони. Наші цінності християнські ґрунтуються на вірі, любові і надії. І всі члени партії, які є в СХП, чи ті самі, які є в ХДС, у якої теж грошей не було, вони керуються оцим моментом, який я назвав.

Остап Дроздов:

А надію на якого олігарха ви покладаєте?

Антон Ружицький:

Немає ще такого олігарха, який би заявив, що буде підтримувати ту чи іншу партію.

Остап Дроздов:

Але ж ви розумієте, що маленькі партії, на кшталт вашої, я називаю конфігуративно, вони не мають станом на зараз жодних шансів актуальних. Вони можуть або на когось працювати технічно, або примикати бонусом до якихось великих блоків. Який із цих двох варіантів ви розглядаєте?

Антон Ружицький:

Це залежить від того, яку мету ставить перед собою лідер партії в цілому. Якщо звернутися до історії, то в 2006 році Соціально-Християнська партія йшла самостійно на вибори.

Остап Дроздов:

І скільки вона набрала? Нуль цілих нуль, нуль, нуль.

Антон Ружицький:

Нема питань. Із 44 партій, які брали участь, вони десь на 36 місці. Але не на останньому. Але вони про себе заявили.

І все-таки, яку ми ставимо мету? Чи ми ставимо мету пропаганди християнської ідеології і партії в цілому, чи ми ставимо за мету бути в парламенті, чи ми ставимо за мету задовольнити якісь свої особисті амбіції. Для того, аби задовольнити особисті амбіції, не потрібно було йти в ту партію. Можна було і поступити по-іншому.

Остап Дроздов:

На виборах ви будете фігурувати чи ні? Я просто, щоб це не була політична реклама – просто інформаційне питання.

Антон Ружицький:

Кожна політична партія, яка існує в Україні, яка має якісь перспективи, повинна брати участь в політичних заходах.

Остап Дроздов:

Самі чи з кимось.

Антон Ружицький:

Це питання консультативне. І ми визначимося до часу, який встановлено до початку виборчої кампанії.

Остап Дроздов:

Кого ви розглядаєте в списку потенційних союзників?

Антон Ружицький:

Якщо ви слідкували за інформацією, то недавно я був на УНІАНі, і говорив, що єдиною метою, яку я ставлю зараз перед собою, – це створити християнський блок. У нас є 8 партій, які несуть християнські назви, у нас є ще 10 чи 5 партій, які повідують християнську ідеологію. І я вважаю, що потрібно максимально все зробити, щоб створити єдиний блок християнських партій.

Володимир Телюк:

Але християнська ідеологія не передбачає дріблення. І для чого було підсилювати собою чергову партію, а не об’єднатися в одну сильну християнську.

Антон Ружицький:

Намагання об’єднати християнські партії вже були впродовж багатьох років. Ми знаємо, хто очолює ці християнські партії. На жаль, деколи амбіції керівників, особисто лідерів стоять вище інтересів держави і вище взагалі християнства в Україні. Ми це бачимо не тільки в політичних партіях. Можна навести приклад і по церквах, які є. Чому ми не можемо мати єдину помісну Православну українську церкву.

І тому і сьогодні, і вчора, і з понеділка безпосередньо будемо вести діалог з лідерами цих партій і пояснювати їм про доцільність і про потребу на сьогодні об’єднатися.

Володимир Телюк:

Але так говорить кожен лідер християнських партій і тим не менше, у нього є свої амбіції і я думаю, що і у вас є амбіції.

Антон Ружицький:

Ні. В мене є ідея. І заради ідеї я абсолютно амбіції відкидаю.

Тарас Вархоляк:

Коли ви говорили про амбіції і амбітних керівників християнських партій, ви Стретовича теж мали на увазі?

Антон Ружицький:

Стретович був, є і залишається моїм близьким і хорошим колегою і другом.

Остап Дроздов:

А дозвольте вашу цитату. Ви сказали на сайті «Майдан»: «Стретович всадив ніж у спину християнської демократії». Тобто, це якось не дуже по-дружньому. І щось не дуже по-християнськи ви сказали.

Антон Ружицький:

Є політичні сили в Україні, яким не вигідно об’єднати християнські партії. І перша заява, яка на «Майдані», а вона ще була на інших сайтах, є абсолютно провокаційна. З цього приводу ми вже давали спростування і я це пояснював на УНІАН. Це хтось для того, щоб посварити ХДС і СХП, або особисто Ружицького і Стретовича, запустив оце. Це є неправда.

Тарас Вархоляк:

Ви кажете якісь і хтось. А можете уточнити, які саме сили?

Антон Ружицький:

Давайте проаналізуємо. Пропозиція Віктора Андрійовича Ющенка дуже хороша і дуже на часі – об’єднати усі партії в єдину демократичну партію – президентську, українську і так далі. Але ж яку вимогу вони ставлять? Всі партії – 10 партій – йдуть блоком нібито на виборах, а після того ліквідовуються усі ці партії і стає єдина партія. Добре це чи ні? Наш з’їзд СХП звернувся до ХДС і сказав, що ми простягаємо вам руку дружби і пропонуємо вже об’єднати дві партії – ХДС-СХП. І зразу ж пропонуємо партію Черновецького, партію Журавського, партію Поровського і інші.

Остап Дроздов:

Я прошу підключитися до розмови експерта. Я хотів би запитати. Ми говоримо про християнську демократію як якусь певну нішу політологічну. Я не зовсім розумію, що може бути спільного у політики, яка будується на конфлікті, на жорсткій конкуренції, навіть на брудній конкуренції з християнством. Мене цікавить думка політолога і партолога – дослідника партій – з цього приводу.

Юрій Шведа:

Течія «християнська демократія» є достатньо авторитетною течією серед політичних сил і політичних ідеологій. Це одна із течій правого спектру і цілий ряд християнсько-демократичних партій є потужними партіями в Західній Європі, в тому числі цілий ряд партій є правлячими партіями. Ідеологія християнської демократії – це насамперед ідеологія, яка пропонує християнські цінності в політиці. Вона є певною мірою унікальна з тієї точки зору, що в питаннях моралі, в питаннях економіки ця партія стоїть на правих позиціях, але стосовно ставлення до людини вона декларує ідею примирення, ідею солідарності.

Остап Дроздов:

Мене цікавлять українські реалії.

Юрій Шведа:

Суть українських реалій полягає насамперед в тому, що необхідність в появі і реалізації саме такої моральної, заснованої на християнських цінностях політики є дуже гострою. Особливо на сьогодні, коли політика є дуже аморальною. Тому необхідність в такій силі, яка б проповідувала і привносила моральні християнські цінності в політику, є дуже і дуже запотребувана. Проблема тільки полягає в тому, що, на жаль, усі ці партії християнські, які проповідують ці цінності, не мають можливості чи не можуть певною мірою об’єднатися. І друга проблема, про яку говорить пан Антон, що, на жаль, лідери основних політичних партій на противагу тому, щоби реалізовувати програму, яку вони декларували, розбіглися по тих чи інших політичних проектах, де вони фактично губляться.

Остап Дроздов:

Християнство вчить любити ближнього. В політиці все будується на конфлікті. Там підставляти щоку, а в політиці все-таки треба бити першим. Мені здається, що це все-таки обгортка, добра обгортка, християнська мораль і так далі. В політиці ніколи не буде християнської моралі.

Антон Ружицький:

У нас Україна християнська держава, правда? На 70 відсотків мешканцями України є християни, віруючі різних конфесій.

Остап Дроздов:

Вони голосують за Партію регіонів, але вони християни.

Антон Ружицький:

Ми маємо прекрасні приклади Європи. Ми бачимо, як пройшли християни-демократи і в Норвегії, і в Італії, і в Німеччині. Як ви вважаєте, Україна і виборці, і мешканці України хотіли би мати депутатів-християн в парламенті, там де 70 відсотків – християни і де Україна – християнська держава.

Остап Дроздов:

Так у нас 450 християн в парламенті і бачите, що з парламентом робиться? Гроші ходять звідти-туди, звідти-туди.

Антон Ружицький:

Щодо того, що ходять гроші, то треба бачити, я не бачив. Мені подобаються слова експерта. Якщо б в українському парламенті була одна третя християн-депутатів, там не було би тих бійок, не було би тих сопілок, барабанів і там була би нормальна робоча обстановка.

Остап Дроздов:

У мене таке враження, що там одні буддисти і конфуціїсти.

Я ставлю три крапки і обов’язково продовжимо після реклами. Зараз перериваємося на маленьку рекламну паузу інформаційних партнерів. Після реклами я спробую пану Ружицькому задати кілька каверзних запитань особистого характеру.

Реклама.

Остап Дроздов:

Ще раз доброго вечора. Це політична програма «Прямим текстом». У нас сьогодні гостює Антон Ружицький.

Пане Антоне!  Починаємо каверзні запитання.

Антон Ружицький:

А можна уточнити? Тут пролунала така інформація, що мене виключили з ХДС. Тому я хочу ще раз офіційно заявити, що ніхто мене не виключав. Що це є свідоме рішення, воно є погоджене серед наших членів партії. Про мій перехід в СХП, значить засідала львівська президія, я її збирав, я пояснював, чому це потрібно, про це знало керівництво ХДС. І рішення партії про виключення немає і це навіть не обговорювалося. Це чергова провокація.

Остап Дроздов:

Задаю своє каверзне запитання. Зарплата народного депутата в середньому усереднено – не менше 3 тисяч доларів. Якщо ми множимо на 12 місяців, (ми останнім часом дуже любимо рахувати депутатські гроші: дуже вдячне заняття для журналістів), то ми отримуємо цифру, що за останній рік Антон Ружицький отримав з Державного бюджету наших податків 36 тисяч доларів. Це досить прозора інформація, ми без будь-якого сарказму про це говоримо. Депутатство  – це є робота, яка оплачується. У вас там лежить трудова книжка. Показник роботи депутата – це кількість написаних законів, законопроектів і так далі. Ми на сайті Верховної ради України з’ясували, скільки законів, які стали чинними, ви написали за останній рік. Власне ми з’ясували, що ніскільки. У вас є 9 запитів і один законопроект, який стосується лотерей і грошових розіграшей, який не пройшов схвалення. У мене і у глядачів дуже риторичне, популістичне до вас запитання. За що вам платять гроші такі великі?

Антон Ружицький:

Дякую за запитання. Сьогодні ми говоримо про депутатів, що вони там роблять. Можна говорити і про міністрів, бо у них зарплата удвічі більша. І премії різні. Робота депутатів в законодавчому органі – писати закони. Є 450 депутатів. Але це не означає, що всі 450 мають таке велика щастя, або їм так повезло, що їхній законопроекті був поданий, був розглянутий, був повернутий або пройшов горнило пленарного засідання. Ви ж бачили, що цілий рік була боротьба. То блокування трибуни, то блокування щитової і тому подібне. Друге. Треба пам’ятати ще одну таку річ. Не депутат сідає і пише той чи інший законопроект. Законопроекти пишуть інститути, професори і вчені, консультанти і так далі і видають за авторством народного депутата.

Остап Дроздов:

 А скільки коштів ви як народний депутат залучили на регіональні проекти Львівщини? Яку стрічну в держбюджеті ви вписали суто на потреби свого регіону? Ви ведете свій власний моніторинг?

Антон Ружицький:

Моніторинг ведуть інші. Але коли було питання про бюджет України, і про виділення коштів на Львівську область, то ми разом зі всіма депутатами від Львівщини, не дивлячись на кольори, на фракції, приїжджав губернатор, і ми максимально, що було можна, кожен на своєму рівні вніс лепту в те, щоб область отримала бюджет. В яких це мільйонах –  я не знаю. Але коли ми отримали цю загальну перемогу, Петро Михайлович нас усіх збирав, подякував, ми спрацювали нормально. Це що стосується загально бюджетних коштів. Що стосується чисто для правоохоронних органів, для системи суду, оскільки я працюю в комітеті по боротьбі з корупцією і злочинністю, мною було подано 23 зауваження і поправки до бюджету. З них 18 було враховано і виділилися гроші на ці правоохоронні органи.

Тарас Вархоляк:

Пане Антоне! Ви вже належите до другої за ліком християнської партії. От мені цікаво, до якої парафії ви належите, в якій церкві молитесь і чи займаєтесь благодійністю? Бо за нашою інформацією, ви в церкві ніколи не буваєте – так кажуть ваші колеги.

Антон Ружицький:

Інформація у вас знову неправильна. Я греко-католик. Я свячений в греко-католицькій церкві. Я максимально, коли є можливість, коли є потреба в душі, то я йду в цю церкву. А більшість я як всі – є 5 чи 8, чи 12 великих церковних свят у рік, на які явка є обов’язковою.

Остап Дроздов:

От ви як християнський демократ раніше, а тепер як соціальний християнин, скільки церков ви збудували, скільком церквам ви дали фінансову допомогу, скільки ви дали допомоги сиротам, неповносправним?

Антон Ружицький:
–Якщо б ви сказали, що такі будуть питання, ми б підготували спеціальну довідку. Є будинок-сиротинець у Золочівському районі, який ми упродовж трьох років постійно опікаємо. Ми – це партія ХДС і особисто Антон Ружицький, який ініціював постійний приїзд туди до дітей з відповідними подарунками, книгами і так далі. В Самборі так само, в інших містах. Крім того, коли ми не працювали в парламенті, і коли антикризова коаліція сказала тим депутатам, які не ходять на засідання, зарплати не видавати, але така ситуація була, що видавалась. То я і ряд інших депутатів свої зарплати тижневі, двотижневі, перевели на рахунок дитячих садочків. Це все добровільно.

Тарас Вархоляк:

А яка назва церкви, в якій ви молитесь?

Антон Ружицький:

Церква Святого Юра. Також церква Андрія біля офісу. А якщо ще точніше, то я живу в районі Варшавської, і там на Варшавській є греко-католицька церква, куди я ходжу і ходив.

Остап Дроздов:

Цікаво для журналістів було це з’ясувати, тому що я теж чув інформацію, що ви дуже зайняті. Але це таке. Це дуже особисте запитання.

Антон Ружицький:

Я не є політик першої величини, щоб йти в церкву і всі там пальцями показували.
–Остап Дроздов:

Наскільки мені відомо, у вас є машина «Ауді».

Антон Ружицький:

Ні, «Жигулі».

Остап Дроздов:

А на них депутатські номери?

Антон Ружицький:

Звичайно.

Остап Дроздов:

Мене цікавить це питання. Тому що Луценко заявляв, що ці номери мають бути скасовані і зняті. Чому ви їздите з депутатськими номерами? Якщо ви зараз вже не є депутат?

Антон Ружицький:

Я наразі є депутат. І всі інші є депутатами. Є Конституція України, яка чітко говорить, що депутатом залишається то того часу, поки не прийдуть нові депутати.

Остап Дроздов:

А чи всі депутати їздять із депутатськими номерами?

Антон Ружицький:

Звичайно. Це нормальні номера. Колись були номера з прапором чи тризубом – двозначні, тризначні.

Остап Дроздов:

Тобто для депутатів не скасовуються спецномери, про що постійно говорили по телебаченню? Луценко скасовував. Так скасовані чи ні?

Антон Ружицький:

Ні, не скасовані, вони видаються, але це є також номера, які такого самого взірця, як нормальні номера. Там попереду АА і чотири цифри і дві букви. І про це знають, можливо, працівники ДАІ. Питання не в номерах. Скажіть будь ласка, коли я порушував правила вуличного руху? Оце є питання.
–Остап Дроздов:

Я закінчу блок особистих запитань. Наскільки мені відомо, ви як народний депутат отримали в Києві квартиру. Це є норма закону, це є абсолютно нормально. А чи правда, що ви досі живете в готелі «Київ» за державний кошт?

Антон Ружицький:

Це не так. Ну я мешкаю. Ви знаєте, отримання квартири і поселення і проживання в цій квартирі – це дві великі різниці. Для того, щоб поселитися в квартиру, яка немає шпалер, яка не застелена підлогою, у якій не та сантехніка. Треба щось елементарне привезти.

Остап Дроздов:

Тобто станом на зараз ви, маючи свою окрему квартиру у Києві, все одно за державний кошт живете в готелі «Київ».

Антон Ружицький:

Я за свій кошт живу у готелі. Тому що регламентний комітет сказав, що ми оплачувати не будемо, оскільки ви отримали квартиру. Правильно це чи неправильно – теж стоїть питання.

Остап Дроздов:

Ми згадали блок особистих, завжди драстичних запитань. Вони завжди викликають найбільший ажіотаж серед глядачів, мене цікавить думка експерта, як на ваш погляд пан Антон спозиціонувався в цих запитаннях?

Юрій Шведа:

Я навряд чи можу виступити експертом саме у цих особистих запитаннях. Мене звичайно дивує, що ті питання викликають найбільший інтерес, як і у вас, так і у глядачів. Мені здається, що тут серйознішою є проблема не те, в яку церкву ходить, скільки разів ходить, і хто його там бачить і так далі, це є зовнішнє і це є особиста проблема кожної людини. Дуже інтимна проблема. Важливо, щоб цей храм душі був всередині людини.

Якщо говорити про політика-християнина і християнського демократа, то важливо трохи інше: наскільки ця людина, яка сповідує цю ідеологію, намагається привнести ці цінності, християнські цінності у політику.

Остап Дроздов:

І пан Ружицький вам бачиться як людина, якій це вдається?

Юрій Шведа:

Він принаймні ставить проблему, він зміг знайти своє місце, а не розчинитися в тих чи інших проектах, які до християнської ідеології не мають нічого. Люди йдуть, вивісивши на своїх знаменах християнські цінності, а тепер, коли стала проблема, що можна скочити на паровоз якийсь зовсім інший, який не має жодного відношення ні до правої ідеології, ні до християнських цінностей – скочили туди і розказують всім, що ми привнесемо християнство і християнську ідеологію на паровозі соціалістичному.

Остап Дроздов:

Я все-таки лишають при скептичній думці стосовно християнських цінностей у політиці. Я все-таки вважаю, що коли платять гроші за голосування, а все-таки платять, то так назвати трошки трудно.

Антон Ружицький:

Пане Остапе! Християни не платять грошей. Це раз. І по друге, зверніть увагу, є пропозиція розпустити ХДС, декларативно підписали. З’їзд буде приймати рішення. Якби мені це було не прикро, але мої колеги дзвонять мені і питають, що робити далі. Кажуть, ми не хочемо по своєму внутрішньому переконанню йти в ту партію. Якщо таке буде, то ми перейдемо в християнську партію. Це мені імпонує. І, можливо, требу було так зробити, коли сьогодення заставляє створити таку єдину партію і таким чином так зробити. Але є ще такий момент. Наш Президент казав, що християнство потрібне і його треба підтримувати. І християнські демократи потрібні. І намагання Стретовича багато раз переговорити з президентом, що давайте залишіть, сконсолідуйте усі християнські партії. Хай буде християнський блок, хай бореться.

Остап Дроздов:

Що краще: християнським демократам потрапити у парламент, будучи в блоці, і там відстоювати свої цінності, чи опинитися за бортом парламенту і пишатися, що ми є об’єднані християни?

Антон Ружицький:

Це знову питання дуже практичне. Давайте ми поставимо, яку мету ми переслідуємо. Якщо в нас є ідея об’єднати християнські партії, ідея створити християнський блок,  і ідея, що в кінцевому результаті він буде в парламенті представлений, то ми заради тої ідеї повинні йти. Колись люди за ідею клали життя.

Юрій Шведа:

Дуже глибоке філософське запитання. В Канта є робота, в якій він говорить про два типи політиків. Один тип політиків – це моральні політики, а другий тип – це моралізуючі політики. Моральний політик ніколи не відступає від моралі, як би це незручно це не було для його політичної кар’єри. А моралізуючий політик – це той політик, який буде відступати від моралі, і кожного разу буде мати пояснення, чому він це робить.

Остап Дроздов:

Дякую за дуже глибокий коментар.

Володимир Телюк:

Перше. Що ви зробили для того, щоб всі християнські партії об’єдналися? І друге, якщо, наприклад, наступного року буде така партія, то скільки вона може набрати?

Антон Ружицький:

Пройшло дуже мало часу, відколи я став головою партії. А перед тим постійно були розмови, постійно намагалися провести якісь спільні семінари. Максимально ми що могли, то проводили і робили. Тому що крім партій є ще дуже багато громадських християнських організацій. Є дуже багато християнських фондів, християнських інститутів і так далі. І це є постійна праця.

Треба не плутати політичні партії, які несуть християнську назву і християнські засади, із церквами. Ви весь час намагаєтесь сказати, що церкви – це смиренно, чесно, це гарно. А в політиці – все брудно. Ми є політична партія. Ми всі боремось за владу.

Остап Дроздов:

Хочу у вас перепровірити дві інформації, а ви просто лаконічно скажете – так це чи не так. У цій студії був Михайло Сендак. Він розповів у прямому ефірі історію, що летить він у літаку з Петром Олійником і з вами. Це був ваш день народження. І там прозвучала така фраза з вуст Петра Олійника (це слова Сендака, це на його совісті, просто до вас адресую як до свідка). Нібито наш губернатор каже, що ми укладемо співпрацю з Партією регіонів і головне для нас – мочити БЮТ. Закінчується цитата Сендака. Каже, що ви були там свідком.  Було таке чи ні?

Антон Ружицький:

Ви знаєте, ми їхали в літаку, ми пили чай, у нас був прекрасний настрій. От деталей розмови я не знаю, тобто не пригадую.

Остап Дроздов:

Питання друге також чутка. Ця чутка ходить в обласній раді. І дуже з цього люди тішаться. Нібито за місце вашого сина в списку «Нашої України» якась була надана допомога цій політичній силі, і коли ваш син потрапив у непрохідний список, то ви поставили питання перед керівником штабу Петром Олійником, щоб ту допомогу компенсували чи віддали, але цього не роблять. Скажіть, це правда чи ні?

Антон Ружицький:

Звичайно, що ні.

Тарас Вархоляк:

Ще одна чутка. У стрічці нашого сайту була така інформація про те, що ви, пане Антоне, можете стати керівником Львівської обласної міліції. Чи погодилися б ви на таку посаду після виборів, якщо, припустимо, сталося таке, що ваша партія не пройшла до парламенту?

Антон Ружицький:

Знову це чутки. Я можу всім заявити, що зі мною не було ніякої розмови. Не було таких пропозицій.

Остап Дроздов:

А якби?

Антон Ружицький:

А якби в роті росли гриби, то не треба було в ліс ходити. А давайте ми доживемо до того періоду.

Остап Дроздов:

Питання теоретичне. Якщо запропонують, то ви будете розглядати цей варіант?

Антон Ружицький:

Коли буде пропозиція, тоді і будемо розглядати. На це впливає дуже багато факторів. А з другого боку міліція, прокуратура і суд – поза політикою. І тут стоїть вибір – залишатися головою партії чи просто піти в міліцію і призупинити своє членство в партії.

Остап Дроздов:

Пане Антоне. Я вам дякую за таку цікаву і достатньо жваву розмову. Дякую усім учасникам нашої програми. Це була політична програма «Прямим текстом» і в нас сьогодні гостював Антон Ружицький. Ми зустрінемося рівно через тиждень.

Антон Ружицький:

Я теж дуже дякую ведучому, експерту і журналістам, які задавали питання. Було приємно з вами спілкуватися.


Програму підготовлено за участю Суспільно-гуманітарного консорціуму «Генеза»<?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />