Пане Богдане! Дякую, що ви, незважаючи на сезон відпусток, таки приїхали до Львова. Я знаю, що ви 20 років тут пропрацювали. Тобто, можна сказати, що це  для вас трошки рідне місто. Сподіваюсь, вам сьогодні буде цікаво говорити майже на рідній землі.

Богдан Соколовський:

Добрий вечір телеглядачам. Добрий вечір студія. Хочу відразу вас попередити, пане Остапе. Я мешкаю у цей час не у Львові, але живу душею і серцем завжди у Львові. Це є моє рідне місто.

Остап Дроздов:

Сьогодні для вас свої запитання підготували журналісти львівських ЗМІ. А також у нас сьогодні є експерт – політтехнолог, який майже 10 років працював на українських і російських виборах, Семен Уралов.

Ми пропонуємо маленький сюжет, а потім повертаємось в цю студію говорити прямим текстом.

Транслюється сюжет:

Богдан Соколовський – людина не дуже публічна. Але це і не вимагається від штатного радника Секретаріату президента України з питань зовнішньої політики. Багаторічний дипломат, Богдан Соколовський реально впливає на формування зовнішнього вектору України. Тож гострі питання стосовно євроінтеграції та відносини з Росією стосуються і Соколовського в тому числі. Не менш гостро із Соколовським можна говорити і про Українську правицю, позаяк пан Богдан презентує УНП, а рік тому очолював виборчий штаб блоку Костенка-Плюща. Тож сьогодні Соколовський буде відбиватися і за дипломатів, і за політиків.

Студія.

Остап Дроздов:

Сподіваюсь, ви готові сьогодні відбиватися. Власне, ми запросили вас у двох іпостасях: як радника Секретаріату президенат з питань зовнішньої політики, і як чинного політика, представника Української правиці, представника УНП Костенка. Я пропоную поділити нашу программу на дві умовні частини. Спочатку ми поговоримо про зовнішню політику. А пізніше про внутрішню.

Перший блок я розпочну із вступного питання, яке мене хвилює найбільше, бо я є затятий прихальник євроінтеграції, і думаю, що в цьому плані ми однодумці. Але тим не менше маю з цього приводу запитання такого плану. Україна проголосила незворотний курс на євроінтеграцію – це є вступ в ЄС, і вступ до НАТО. Натомість, якщо ви спитаєте будь-якого перехожого в нас біля пам’ятника Шевченка у Львові, то вам мало хто толком скаже, які власне вигоди конкретно для цієї людини має Європа. Я вже не кажу про будь-якого перехожого біля пам’ятника Леніну у Харкові чи в Донецьку.

Держава повністю провалила інформаційну та агітаційну політику, кампанію всередині країні за євроінтеграцію, тому моє вступне питання таке: як Україна думає вступати в ЄС і в НАТО, при цьому не маючи однорідної підтримки свого власного народу?

Богдан Соколовський:

Стосовно питань, які ви мені задали, я дозволю собі вас поправити, ви сказали про євроінтеграцію, і разом з тим згадали і Європейський союз і НАТО, а це трошки різні речі. Тому що, якщо говориться про НАТО, то йдеться про євроатлантичну інтеграцію, тобто вступ до північно-атлантичного альянсу України. Це так, поправка.

Я поділю цей блок на два запитання. Якщо йдеться про європейську інтеграцію, яка дійсно є нашим стратегічним напрямком, то прийнято чомусь розуміти, що це тільки зовнішньої політики стосується. Насправді це далеко не так, тому що вступ до Європейського союзу, чи, як ми кажемо, євроінтеграція України, це насамперед досягнення у самій нашій державі тих стандартів демократії, соціальних стандартів, безпеки, які властиві країнам, що складають сьогодні Європейський союз. Таких країн наразі 25 і вже є перспектива подального розширення. Отже, євроінтеграція України, це насамперед робота і держави і всього суспільства над створенням комфорту, створенням того стилю життя, який притаманний Франції, Німеччини, Польщі, яка поряд з нами, і наш український народ, принаймні Галичина має змогу більш детально знати, що таке Євросоюз.

Остап Дроздов:

І ви вважаєте, що українці детально знають про те, куди їх тягнуть?

Богдан Соколовський:

Я виходжу тут з такого: підтримка в українському суспільстві євроінтеграційного курсу є уже досить поважна. Тобто, більшість українського суспільства підтримує курс на інтеграцію до Європейського союзу. Про це говорять практично всі крупні політичні партії і блоки, які сьогодні присутні в парламенті. Звичайно, найчіткішу программу євроінтеграції і бачення євроінтеграції, мають праві партії – УНП, Народний Рух України, Наша Україна як праволіберальна партія. Але всі без винятку, в тому числі партія Регіонів, в тому числі Соціалістична партія – вони декларують своє бажання як представники народу чи певної частини народу бути в Євросоюзі. Я думаю, що люди знають, принаймні відчувають, що таке Європейський союз. Але проблема в іншому: багато хто  не вірить, що на його віку можна буде досягнути цього.

Остап Дроздов:

Про це  і йдеться. Що влада чи люди, які дотичні до цього, що ви робите для того, щоб кожний пересічний українець, який дивиться нас по телевізору, щоб він зрозумів, які вигоди конкретно для нього. Не для держави, а для нього конкретно має ЄС. Що ви для цього робите?

Богдан Соколовський:

Навіть такий приклад візьмемо. Останній приклад, який до певної міри є символічним. Ви знаєте, що у квітні Україна разом із Польщею виборола право на проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Це успіх, це вперше високе спортивно-політичне керівництво Європи і світу – УЄФА я маю на увазі –– ухвалили таке рішення провести чемпіонат частково в Україні, яка належала колись до Радянського Союзу. Це сигнал. Що він означає для нас? Останні дні, останні тижні президент Ющенко разом із президентом Лехом Качинськи постійно дискутують, зустрічаються, виробляють відповідні програми і підпрограми як підготуватися до цього чемпіонату Європи. Що мається на увазі? Чемпіонат Європи – це лише та парасолька, це символ. Але це дасть змогу, і вже є така перспектива, залучити значні інвестиції, і внутрішні, і зовнішні для розбудови того всього, що потрібно нашому народові – комунікації, дороги, сервіс, зв’язок і так далі.

Остап Дроздов:

Тобто, поки нема Євро, українці собі думали – а що це таке, які у нас вигоди. Я залишу за вами право відповіді. Прошу думку експерта стосовно того, що ми почули. Я наголошував, що мені важливо, як Україна проводить всередині своєї країни оцю агітаціно-інформаційну кампанію про Європу.

Богдан Соколовський:

Все те, що робиться, воно далеко не завжди робиться  владою, центральною, місцевою. Не завжди за останні 15 років робиться так, як би хотілося. Не так швидко, не так якісно. Але на все можна знайти пояснення, хоча народ не хоче пояснень, народ хоче справ. А давайте порівняємо. Місто Львів і місто Київ. Мені дуже прикро і боляче говорити, але Львів міг би набагато скоріше досягати тих своїх форм, бо зміст у Львові європейський був, є і буде, а форм – я маю на увазі дороги, будинки і так далі – треба це скоріше робити, ніж робиться. Я з повагою ставлюся до керівництва міста і я розумію ці проблеми. Але візьмемо інший приклад – Київ. Ви можете порівняти, який був Київ соціалістичний, і Київ тепер. Хто приїздить, хто довго не був у Києві, кажуть: так, це типове європейське місто. І вже багато міст в Україні мають такий шарм, мають європейський шарм. На жаль, маленькі і середні міста здебільшого цього ще не мають. Село наше не так швидко стає європейським, як би хотілося. Хоча, порівняти село 12 років тому і зараз – є різниця. І вимагати, що це має робити влада, це абсолютно слушно. Люди вибирають владу і вправі це вимагати. Але люди ще мають право вимагати від тих політичних сил.

Остап Дроздов:

Думка експерта стосовно того, чи дійсно держава справляється зі своїми обов’язками в плані інформування.

Семен Уралов:

У нас із Євроінтеграцією те саме, що було 30-40 років із комунізмом: це байка, яку травлять людям. От євроінтеграція, ми прийдемо, все буду чудово. Це по внутрішньому змісту є різні речі. Всі, хто сидять у парламенті, у них все нормально із євроінтреграцією, і з рахунками в швейцарських банках, і з Шенгенськими візами. А те, що розказують людям…. Найяскравіший приклад –  це віце-прем’єр Рибачук, який за 2 роки обіцяв євроінтеграцію. Це все «лапша на вуха» для людей з однієї простої причини. Тому що проектно пострадянська республіка, як от Латвія, Литва, Естонія – вони все зробили за ці 16 років. А в Україні, так само як і в Грузії, де такий самий популізм, євроінтеграція – це нові байки про комунізм. Що він настане. Треба ще потерпіти і все буде добре. Тому ні про яку пропаганду і інформацію людей не може йти мова. З однієї простої причини. Тому що всі ці євроінтегратори, приїжджаючи у Львів, розказують одне, приїжджаючи у крим, розказують зовсім інше.

Давайте розділяти – євроінтеграція у Регіонів, у БЮТ, УНП. У чільників – все чудово. Але до української дійсності це не має жодного відношення. Так само, як не мав жодного відношення соціалізм, ще щось, ще щось.

Богдан Соколовський:

Я категорично не погоджуючь із порівнянням євроінтеграції і комуністичних благ 30-літньої давності. Здається, ще Брежнєв жив у той час. Це абсолютно різні речі. Якщо говорити абсолютно вірверто і щиро, то ви до певної міри маєте рацію. Але до певної. Трошки зміщуєте акценти. Скажіть, будь ласка, чи про євроінтеграцію не знає середній бізнесмен, середній підприємець в Україні? Бо він має право, але трошки забагато тиску має. Президент недавно нарахував 186 форм податків. І на підприємців в тому числі. Тобто, наш український підприємець знає, щоб він хотів. Він знає, як йому держава повинна створити відповідні умови і відповідно вимагати податок, Але менший, ніж є. Але він цього добитися не може, він не можу функціонувати в таких умовах. Тому що для цього потрібний нормальний парламент. Не той, що перед виборами обіцяє одне.. Цього в нас немає.

Назар Мазур:

Пане Богдане! В мене до вас два запитання. Одне стосується європейської інтеграції, а друге стосується євроатлантичної інтеграції. Нещодавно була оприлюднена заява колишнього президента Республіки Польща Квасневського, який заявив, що він бачить і сподівається, що Україну приймуть в європейський союз до 2020 року. Скажіть, будь ласка, чи це реальна цифра, чи це байка. І друге. Нещодавно наш міністр оборони пан Гриценко заявив дуже цікаву річ, що уряд Януковича зробив найбільше, ніж всі уряди заради вступу України в НАТО. Це сказала людина, яку важко запідозрити у великих симпатіях до партії Регіонів і особисто до Януковича. Тому питання стоїть так – хто ж тягне Україну в НАТО – праві чи регіонали?

Богдан Соколовський:

Щодо дати. Це сказав Квасневський, це кажуть кілька політологів і політиків. Але ніколи жодний дипломат, серйозний дипломат не візьме на себе таку функцію – визначити чітко дату. Якщо би це залежало виключно від кількох осіб, якщо б це залежало від президента, прем’єра, то все було б дуже просто. А оскільки Україна є держава демократична, може ще не така, як Франція і Німеччина, але ви не будете перечити, що ми в плані демократизації пішли далеко вперед від окремих наших сусідів.

Журналісти мають право говорити і писати все, що хочуть. Але ще одна проблема є. Вони не завжди почуті. Але це в процесі становлення.

Рік вступу визначить український народ, який заставить владу цю, наступну, позанаступну міняти і законодавство, і спосіб життя. І вдосконалювати всі гілки влади. Адже йдеться про всі гілки влади. І судову насамперед – катастрофа з судами, і виконавчу владу по всій вертикалі.

Остап Дроздов:

Тобто вирішить народ, над яким недостатньо працюють.

Богдан Соколовський:

Я б так не сказав. Не над народом недостатньо працюють. А народ ще не визначився в тому, яка реальна політична сила говорить те, у що можна вірити. Народ дійсно вибирає і має таку змогу вибирати. Головне, щоб народ не обікрали на виборах. Якщо ми матимемо нормальний парламент, то протягом трьох-чотирьох років можна сформувати повністю законодавчу базу, яка потрібна, щоб прирівняти себе до ЄС.

Щодо уряду Януковича, то всі уряди останніх років докладалися до того, щоб виконувалася програма Україна-НАТО, то це так. В тому числі випало так, що окремі етапи цієї програми  є на час існування уряду Януковича. Насамперед уряд Януковича дав додаткові кошти в бюджет на Міністрество оборони. Друге, що зробив уряд, це виділив кошти з державного бюджету на проведення інформаційної роботи про НАТО. Правда, минулий уряд також виділяв. Традиція добра. Але обсяги тих коштів, які сьогодні налічують приблизно 5, 2 млн гривень, тобто мільйон доларів, це абсолютно мало. Сьогодні з вуст журналістів і політологів ми знаємо, що кампанія 2006 року до Верховної Ради окремим політчиним партіям і бокам обійшлася від 50 до 150 млн. доларів на 3 місяці. А тут на те, щоб людей поінформувати про НАТО, виділяється 1 млн. доларів на рік.

Остап Дроздов:

Мені от цікаво, а де мільйон доларів з державного бюджету, коли люди ходять і не можуть толком сказати, а що це таке НАТО і Євросоюз? Питання риторичнее. 30 секунд резюме.

Семен Уралов:

Що ми маємо? Ми маємо червень 2007 року. Повтрюється все, що було сказано під час передвиборчої кампанії 2004 року: нам потрібно 2 роки для того, щоб, а, в, с. Потім була Тимошенко. Вже потім тільки була криза і вибори 2006 року. Все повертається на круги своя. Отже, що я маю констатувати? Це все передвиборча мулька, що ми зможемо, ми будемо, у нас все вийде. Тому що три роким пройшло, а віз і нині там.

Остап Дроздов:

Ми перервемося на невеличку рекламну паузу інформаційних партнерів і після цього продовжимо розмову з радником секретаріату президента з питань зовнішньої політики Богданом Соколовським. Дочекайтеся.

Реклама.

Студія.

Остап Дроздов:

Це програма «Прямим текстом». У нас сьогодні в гостях радник секретаріату президента з питань зовнішньої політики Богдан Соколовський. Я десь місяць чи два тому мав брати інтерв’ю в Олександра Квасневського тут у Львові. Він приїздив в Україну агітувати за ЄС. Можливо, ви пам’ятаєте цей його вояж Львів-Київ-Донецьк-Дніпропетровськ. І навіть зовсім недавно і його приїзд, і приїзд Клінтона і Шредера до Ялти фінансує зять Кучми, такий ненависний багатьом памаранчевим олігарх Віктор Пінчук. Чому так стається, що для євроінтеграції України більше робить зять Кучми, ніж такі великі демократи помаранчеві?

Богдан Соколовський:

Скажіть будь ласка, не олігарх, а велике українське підприємство «Оболонь». В скількох країнах продається продукція «Оболоні» і з кількома країнами співпрацює «Оболонь»? Це найкращий варіант євроінтеграції на практиці. Але Слободян Олександр, який є почесним директором Оболоні, ніколи не рекламує те, що він на практиці здійснює цю євроінтеграцію.

Є ще інші підприємства, які переймають досвід, переймають технології, менеджмент з країн ЄС, співпрацюючи з ними. Таким чином вони фінансують і створюють робочі місця народу. Це євроінтеграція чи ні? Пінчук фінансує окремі публічні заходи, в тому числі той, який ви назвали. Це абсолютно нормальна практика у країнах усталеної демократії, де заможні люди, бізнесмени виступають у ролі спонсорів політичних акцій, культурних акцій. Ми вже стоїмо на крок вище до Європи: наші громадяни, наші бізнесмени  можуть фінансувати подібні акції.

Семен Уралов:

Пане Богдане! Ви завжди уникаєте головного питання –
євроінтеграції.

Богдан Соколовський:

Я ж дипломат.

Семен Уралов:

Запитання просте. Є організаційна євроінтеграція, є агітаційна. Агітаційна не має значення – витратили ці гроші чи ні, відкатили і так далі. Організаційна. Чому постійно заважає щось. Спочатку Кучма заважав. Кучмі заважав Ющенко. Потім Ющенку заважав Кучма. Зараз ви самі кажете, парламент поганий. Завжди щось заважає. Вже 16 років постійні розмови про комунізм. Це не має ніякої різниці, що ви будете жити у 81 році, як казав Микита Сергійович. І так само ви нам усе обіцяєте. Рибачук каже – через два роки будемо в Єросоюзі, тут – у 2020. Завжди щось заважає і на кожних виборах це питання актуалізується.

Богдан Соколовський:

Не можна так ставити запитання, що весь час хтось заважає. В кожному суспільстві, кожному динамічному процесі є чинники, які стимулюють його розвиток, а є чинники, які стримують. Ніхто так не казав на адресу Кучми чи ще кого. Інколи буває так, що політики, перш ніж взятися за роботу на конкретній ділянці, уявляють собі, що це вдасться зробити за півроку, за рік чи два. А коли вникає по суті у те коло проблем, то він починає розуміти, що все це не так просто вирішувати. Скажіть будь ласка, чому ми за 15 років не побудували в Україні нормальних магістралей. От я сьогодні їхав з Києва до Львова,  і значна частина тієї ділянки, яка була розбита півроку тому у Львівській області, перебуває у такому нормальному ремонті. Але це ж тільки тепер.

Остап Дроздов:

Тому що там не українці працюють, а македонці і турки.

Богдан Соколовський:

Але українські гроші. Знаєте, коли якісна робота, то мене абсолютно не цікавить, хто робив.

Лілія Миць:

Хочу повернутися до питання фінансування, роз’язнювальної і просвітницької роботи щодо євроінтеграції і НАТО. Ви сказали, що виділяється порядка одного мільйона на рік. Окрім цього, для цього надходять гроші із єврофондів і безпосередньо із штаб-квартири НАТО в Брюсселі. Ці  гроші традиційно розкрадаються. Чи на що вони конкретно йдуть? Бо я не бачила жодної хорошої передачі, жодного хорошого фільму, які б розповіли про НАТО. І навіть тут у Львові таким невеличким соцопитуванням у вузах з’ясувалося, що максимум 5 відсотків знають, що таке НАТО. Це Львів.

Остап Дроздов:

Власне, де мільйон доларів, скажіть.

Богдан Соколовський:

Мільйон доларів на рік для роз’яснювальної роботи – це занадто мало. І я не згоден з вами, що не було гарних програм. Зокрема, одну можу назвати. Це було з 11 на 12 червня, а може трошки пізніше, коли був в Києві форум Україна-НАТО, то якраз в ніч о нуль годин 5 хвилин демонструвався прекрасний фільм, зроблений українськими фахівцями про НАТО.

Остап Дроздов:

Прекрасний час для ефіру.

Богдан Соколовський:

А чому вночі? Мабуть за це відповідають канали. Питайтеся в них.

Остап Дроздов:

Хто є розпорядником того мільйона доларів, спрямованого на освітнью кампанію? Який орган? З кого можна спитати?

Богдан Соколовський:

Це, здається, йшло і через Міністрество культури, якщо я не помиляюсь, через державні чинники йде замовлення відповідного продукту. Але ви телебачення. Скажіть, будь ласка. Навіть для Львівського телецентру 5 мільйонів гривень на рік – це великі гроші чи маленькі?

Остап Дроздов:

Із задоволенням ми би взяли їх на нашу програму і якісно відпрацювали.

А зараз я задурно даю вам можливість, жертвую як автор програми ефірним часом. Перед вами камери. От простим людям, які нас дивляться, маєте можливість по-простому пояснити, які вигоди для них має Євросоюз.

Богдан Соколовський:

Головна вигода громадянина України та, що громадянин максимально незалежний від влади. Будь-якої. Партія ліва, права прийшла у країні ЄС до влади, громадянин незалежний, він забезпечений відповідними демократичними нормами, забепечений соціальними нормами і в принципі рівень його достатку і свобод визначається його особистою діяльністю в тому суспільстві. Якщо це інтелектуальна праця, то інтелекту.

Остап Дроздов:

А можете загітувати людей цифрами? Хай ці люди відчують, що Європа – це 300 доларів мінімальна зарплата.

Богдан Соколовський:

Мінімальна пенсія у Польщі на сьогодні близько 400 доларів. І це дуже маленька, вони будуть міняти. Оце є Євросоюз. Мінімальна пенсія в Німеччині складає півтори тисячі євро. Це Євросоюз.

Остап Дроздов:

У нас ці стандарти реальні?

Богдан Соколовський:

Абсолютно реальні.

Назар Мазур:

Хочу до вас звернутися не як до дипломата, а до політика УНП. Скажіть, чи для УНП краще і для Руху-Українська правиця йти на вибори окремо, зберігаючи свою ідеологічну незалежність, тому що з правих можна виділити тільки вас, я маю на увазі Рух-Українську правицю, чи все-таки долучатися до якихось блоків?

Богдан Соколовський:

Питання дуже просте і дуже складне одночасно. Якщо говорити виключно про перспективу Української правиці, а для мене ближче говорити про УНП як ідеологічну партію, то перспектива партії без сумніву в самій партії. Це в усі часи, і в усіх країнах ми проходили. Те, що стосується ситуації сьогодні, то чим відрізняється Правиця від усіх інших ідеологічних напрямків, зокрема, в нашому суспільстві. Якщо говорити про економічний вимір, то Правиця основну свою увагу зосереджує на створення потужного середнього класу. В Україні на сьогодні потужного середнього класу, на жаль, немає. Він є, але не потужний. В даному випадку говорити про дуже великий шанс Правиці на виборах, коли немає його основної складової опори, мабуть зарано. З іншого боку, неприсутність Правиці у парламенті взагалі якраз і спричинило те, про що говорив наш шановний політолог: що хтось щось обіцяє, а не дотримує слова. В кожній державі, якщо ви проаналізуєте від Франції і до Польщі, в якийсь період часу Правиця виконує свою найважливішу функцію – встановлює національні пріоритети на солідний рівень.

Остап Дроздов:

Ви говорите про правих. Я хочу вам задати запитання, яке є задавав багатьом людям, які стояли на вашому місці. Тут був ваш керівник Костенко, ваш співпартієць Степан Хмара, був Тарасюк на цьому місті. Я їх питав і вас хочу запитати. Наш український виборець має своє статистичне обличчя. Кожен третій українець голосує за партію Регіонів, олігарха, зовсім не українського за суттю, Рената Ахметова. Кожен четвертий голосує за лівоцентристський популізм Юлії Володимирівни Тимошенко. Кожен шостий голосує за абсолютно безідейну Нашу Україну, погодьтеся. Яка перспектива правих в цій країні, де половина населення розмовляє не українською мовою, де майно і власність дуже часто перебувають не в українських руках. Яка перспектива для правих в такій країні?

Богдан Соколовський:

Ви мене запитуєте про те, на що я вже почав відповідати. Я хотів би внести маленьку поправку щодо Нашої України. Наша Україна, я маю на увазі партію на чолі з Кириленком, на сьогодні, згідно їхньої програми, це права партія. Тому що останні зміни, які вони внесли на своєму з’їзді, належать до правих. Можливо, праволіберальні. Інше питання – блок Наша Україна. Виборчий блок. Питання зовсім інше.

Тепер про те, які наші перспективи. Ви хочете сказати, що перспектив у нас немає.

Остап Дроздов:

Я метафорично. Я би порівняв із сіллю. Їсти саму її не можна, але в салаті вона пасує. Тобто, доля українських правих партій типу вашої партії – це є бути членом членом блоків, угруповань, союзів. Як самостійні проекти – ці проекти є достатньо безперспективні.

Богдан Соколовський:

У 2006 році на останній виборчій кампанії ми пройшли де-факто 3 відсотки. Це Український народний блок Костенка-Плюща. Ми подолали бар’єр, Але нам вкрали значну кількість голосів.

Остап Дроздов:

Це певно ваші союзники вкрали – Наша Україна, БЮТ.

Богдан Соколовський:

Це не наша справа, а справа правоохоронних органів, які на превеликий жаль не зробили нічого, щоб з’ясувати і в судах розглянути питання, бо ми скарги подавали. Цього не сталося. Тобто, говорити, що безперспективні праві не можна. Інше питання, що сьогодні, йдучи на ці вибори, коли буде скорочена сама кампанія виборча і знову ж таки розкручувати виключно правий блок чи праву політичну силу, з одного боку просто не встигнемо, а з іншого є синдром у народу: ви гарні хлопці, про вас багато хорошого говорили, але не пройдуть, тому я не буду голосувати.

Остап Дроздов:

Це Юлія Володимирівна постаралася. Це вона їздила і казала: не голосуйте за тих, хто не буде проходити.

Назар Мазур:

Пане Богдане! Ви казали, що виборець Правиці – це середній клас. Якого не існує.

Богдан Соколовський:

Він існує, Але ще не потужний.

Назар Мазур:

Ваш партійний шеф Костенко нещодавно заявив, що…

Богдан Соколовський:

У нас не шеф, а голова партії. Ми не любимо цих слів.

Назар Мазур:

Так от він сказав, що Правиця збирається перемагати на виборах 2011 року. То що, потужний середній клас з’явиться за наступні п’ять років?

Богдан Соколовський:

Я джумаю, що це вже буде раніше, ніж 2011 року, якщо йдеться про середній класс. А що стосується неперемоги-перемоги в той час, як ви сказали, то я волів би про це поговорити після осені 2007 року. Після цих виборів. А тоді будемо говорити про наступні.

Остап Дроздов:

Щодо львівського фактажу, то багато говорилося про вихід Олекси Гудими, вашого колишнього однопартійця, навіть керівника Львівської обласної організації УНП. Він пішов у БЮТ. Партія зреагувала на це дуже гостро. Навіть у цій студії був Юрій Костенко. Він сказав, що Гудима не заслуговує на те, щоб його обговорювати.

Але питання не в тому. Юрій Костенко, Юлія Тимошенко на Майдані стояли поруч, обнімалися навіть. Чи дійсно настільки ви непримиримі з БЮТом і чому? БЮТ достатньо рейтингова на Галичині сила. Чому праві уенпісти не можуть чи не дуже радо співпрацюють з БЮТом?

Богдан Соколовський:

Це абсоютно не відповідає дійсності, що ми непримиримі із Блоком Юлії Тимошенко. Це просто одна ідеологія, а в нас інша ідеологія. Співпрацювати на українську справу, на українського громадянина ми будемо і з Юлією Тимошенко. Без усяких питань. Не можна так казати. Не знаю, звідки беруться отакі «смажені півники». Ми делегували Гудиму, якщо можна так сказати, який зробив і я схиляю голову перед зробленим. Він зробив якусь роботу, захотів перейти – перейшов. Я, скажімо, в дуже дружніх стосунках із багатьма бютівцями, чи батьківщинівцями. Один з них, здається, має відношення до газети, яка у вас серед партнерів. Степан Курпіль. Як би там хто не говорив, але ми можемо співпрацювати. Заради української справи.

Семен Уралов:

Отже, що ми маємо на виході? Ми маємо абсолютну організаційну і політичну імпотенцію. Це дипломат, якому заваджають займатися євроінтеграцією та й уряд дає мало грошей. Це Правиця, в якій поганий виборець, маленький середній класс, не вистачає людей, все погано. Це люди, які зраджують. Тобто людина, якій завжди щось заважає. Нема виборця. Та як нема? Був Рух, який брав по 15-20 відсотків. Був правий виборець, все в нього було. І було все для євроінтеграції після тотальної перемоги на Майдані. Коли більшість голосувала за все, що треба. І всі олігархи донецькі були готові підтримати Тимошенко. Це немає значення. Тобто, поганому танцюристу завжди щось заважає.

Остап Дроздов:

Дякую за висловлювання прямим текстом. Ви маєте можливість закінчити цю програму. Ваш прямий текст.

Богдан Соколовський:

В уряді 2005 року представників УНП не було. Це перша відповідь. А те, що ви на початку сказали, що дипломату щось заважає для євроінтеграції, то це означає, що ви, на жаль, не слухали того, що я казав на початку. Адже євроінтеграція – це не є справа виключно або в основному димломатичної служби України. Це насамперед домашняя робота. В даній ситуації дипломатичне відомство виступає лише як одна з ланок. Але ні Міністерство юстиції, ні Міністерство економіки, ні маса інших інстанцій не можуть не виконати своєї функції. Дипломати свою функцію виконують блискуче. Але ми не можемо приймати закони.

Остап Дроздов:

Ми припиняємо дискусію. Ми вас почули. Глядачі вас почули. Я вам дякую за те, що ви відвідали Львів і погодилися поговорити на важливі теми. Сьогодні була доволі дипломатична політична програма «Прямим текстом». У нас в гостях був радник Секретаріату президента України з питань зовнішньої політики Богдан Соколовський. Ми зустрінемося рівно через тиждень. Всього доброго.



Програму підготовлено за участю Суспільно-гуманітарного консорціуму «Генеза»

<?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />