Пане Степане! Я знаю, що ви є глядач моєї програми, тому ви знаєте, що вона розпочинається маленьким вступним сюжетом. І ми згодом повертаємось у цю студію.

Транслюється сюжет.

Преса називала Степана Курпіля політиком-скороспілкою. Хоча це на перший погляд, бо він утверджувався у медіа сфері, створивши не стільки газету, скільки медіа підприємство з друкарнею і мережею кіосків. Пробувався і в ролі функціонера, очолюючи Львівську обласну організацію Національної спілки журналістів України. Проте поява Курпіля на орбіті найрадикальнішої опозиціонерки Юлії Володимирівни відверто шокувала. Курпіль несподівано став другим після Шкіля львів’янином у свиті Тимошенко і майже куратором львівського регіону. А це означає, що Степан Курпіль поступово стає одним із речників політичної сили, яка утримує на Львівщині високі рейтинги. А отже є сенс питати Курпіля за увесь БЮТ.

Студія.

Остап Дроздов:

Пане Степане, я пропоную говорити відразу про майбутнє.

Степан Курпіль:

Я бачу, що відповідати мені доведеться за все.

Остап Дроздов:

Певно що так. І те тільки за все, але й за всіх. Я розпочинаю вже третю програму з одного і того самого запитання. Наших глядачів це цікавить. Майбутня коаліція. Тобто підводиться якась загальна думка в суспільства, і я також її почасти поділяю, про те, що дострокові вибори розклади кардинально не змінять, і може бути така ситуація, що знову Партія Регіонів створить коаліцію, і ви знову за бортом. Питання – навіщо тоді було все це затівати, бо БЮТ був основним лобістом дострокових виборів. Чи ви прораховуєте такий варіант?

Степан Курпіль:

Я думаю, що конфігурація сил у наступному парламенті все-таки зміниться, бо справді, якщо вона не зміниться, то для чого ж тоді дострокові вибори. Але вони в будь-якому випадку були необхідні. І навіть якщо вже припустити крайній варіант, що єдиним результатом тих виборів буде покарання Олександра Мороза за зраду, що він не потрапить до парламенту, то це також буде хорошим уроком для історії і для політиків. Вибори були просто необхідні. Тому що коаліція мала намір змінити вектор розвитку України, мала намір по суті змінити конституційний лад. Тобто, коли Мороза купували, то його не просто купували за гроші, а йому ще обіцяли посаду президента. Власне, 300 голосів потрібно було для того аби проголосувати зміни до Конституції і обирати президента не всенародно, а парламентом. Ця роль була підготовлена для Олександра Мороза – це не секрет.

Наступне – це питання російської мови. Комуністам, соціалістам і регіонам страшно хотілося втілити свої передвиборчі обіцянки щодо надання російській мові статусу державної чи хоча б офіційної. Маючи 300 депутатів – це цілком було б реально. Врешті-решт ми розуміли колосальну небезпеку для держави. Бо, без перебільшення, по суті Україну вели під протекторат Росії і готували їй роль Білорусі. Тому, можливо, не всі вірили, що це можна припинити, що дострокові вибори є можливі. І напевне найбільше вірила в це наш лідер Юлія Тимошенко. Деякі депутати, і про себе це скажу, ми сумнівалися, чи це вдасться зробити.

Остап Дроздов:

А на майбутнє як ви бачите? Люди рахують цифри і люди бачать, що якось так складеться арифметично, що не вдасться створити помаранчеву коаліцію.

Степан Курпіль:

Я думаю, що у БЮТ і Блоку НУ-НС буде достатньо голосів для того, щоб створити коаліцію і сформувати уряд. Я не довіряю тим соціологічним опитуванням, які озвучуються. От сьогодні були призначені результати опитування Центру Разумкова, де, на мою думку, дуже суттєво занижений рейтинг і Блоку Юлії Тимошенко, і Нашої України. Натомість завищено рейтинг партії Литвина чи Блоку Литвина і Блоку партії Регіонів. За нашими даними, рейтинги Блоку Тимошенко і Партії Регіонів вирівнюються
і зараз становлять приблизно по 27 відсотків. Те, що зараз робить Янукович, викидаючи із стратегічних резервів на ринок м’ясо, яйця в усі області, крім Івано-Франківської, для того, щоб збити трохи ціни, розумієте яйця – це стратегічна зброя і він боїться в усі області їх відправляти, щоб не дай Бог, вони не долетіли до якось регіону, то це свідчить про паніку Партії Регіонів. І коли вони зараз зчинили істерію з приводу можливої фальсифікації виборів – це також свідчить про їхню паніку.

Також як за соломинку, вони зараз хапаються за референдум щодо статусу російської мови, вступу чи не вступу України до НАТО. В них не було цього на початку кампанії. І тільки тоді, коли вони побачили, що рейтинги катастрофічно падають, то негайно витягнули ті засмальцьовані гасла, які розділяли Україну на попередніх парламентських виборах, на президентських, і почали їх витягувати на світ Божий і подавати як панацею їхньої політичної сили, подаючи, що це дуже важливо для України. Насправді це може хіба що розколювати Україну. І тільки безвідповідальні політики можуть чинити таким чином.

Остап Дроздов:

БЮТ абсолютно чітко позиціонує себе проти Партії Регіонів. Натомість багато хто може згадати той сумнозвісний парламент, коли по ключових питаннях, як от Закон про Кабмін, тобто Закон проти президента, як його назвали; чи голосування за імперативний мандат, так от по таких ключових питаннях ви зуміли порозумітися з Партією Регіонів. Якщо такий досвід ситуативного порозуміння є, то, відповідно, могло би виникнути питання, що такий досвід міг би теоретично продовжитися. Ваша думка.

Степан Курпіль:

Ви знаєте, якби було потрібно, якби це було доцільно, то ми могли б порозумітися з Партією Регіонів за 5 хвилин. Але з ідеологічної точки зору це є неприпустимо. У нас різні програми. В нас різне бачення розвитку держави. Тобто, нас немає на чому об’єднувати. У нас немає бази для об’єднання. Я вважаю, що це є неможливо. І ми неодноразово про це заявляли, і, зрештою, продемонстрували це після виборів 2006 року. Що ми не вели ніяких підпільних переговорів з Партією Регіонів.

Остап Дроздов:

Як дехто. Не будемо називати. Дякую за відповідь. Є питання журналістів.

Галина Роспопа:

Мене як регіонального журналіста все-таки цікавить ситуація на Львівщині. Припустімо найкращий для ваш варіант: Наша Україна і БЮТ набирають більшість голосів. І знову ж такий ще кращий для вас варіант – БЮТ набирає більше. Який буде розподіл посад на Львівщині, якщо взяти до уваги ваші коментарі стосовно дочасних заяв нашоукраїнців стосовно голови обласної ради, і чи може це стати каменем розбрату між двома політичними силами – БЮТ і Нашою Україною?

Степан Курпіль:

Я не думаю, що це буде якась велика проблема. Головне – перемогти на цих виборах. А вже думаю посади якось наші лідери поділять. Якщо говорити про соціологію, яка є зараз на Львівщині, то БЮТ приблизно випереджує Нашу Україну на 14-15 відсотків в цілому по області.

Галина Роспопа:

Чи означає це, що ви будете пропонувати своїх лідерів тут, на Львівщині?

Степан Курпіль:

Я вважаю, що та сила, яка переможе на Львівщині, вона буде мати моральне і законне право все-таки змінити трохи конфігурацію влади на Львівщині. Оскільки практично представники БЮТ, незважаючи на те, що на минулих виборах ми набрали понад 33 відсотки, ніде не представлені, особливо у виконавчих органах влади. Тому, можливо, і результат такий щодо Нашої України, що їх рейтинг понизився, бо вони відповідають, вони при владі.

Остап Дроздов:

Я дякую колезі за це запитання. У вас є на руках домовленість з Нашою Україною-Народною самообороною про співпрацю і так далі. Але ми беремо суто Львівщину. Зрозуміло, що основний електорат ділиться між вами і Нашою Україною. Тобто, боротьба відбуватиметься між вами і Нашою Україною. А наш губернатор, як ви знаєте, і це прозвучало в нашій програмі з вуст Михайла Сендака, депутата БЮТ Львівської обласної ради, славиться своєю фразою «нам головне «мочити» БЮТ». Чи впевнені ви в Нашій Україні, що тут на Львівщині щодо вас будуть коректні методи політичного протистояння?

Степан Курпіль:

Я на це сподіваюсь, хоча не виключаю інших методів. Наприклад, я ніколи не розумів тих висловлень Петра Олійника під час минулої виборчої кампанії, що Наша Україна набере на Львівщині понад 70 відсотків. Це не показувала жодна соціологія.

Остап Дроздов:

Але президенту це сподобалось.

Степан Курпіль:

Ви знаєте, можна говорити «солодко-солодко», але від цього в роті солодше не стає, якщо там немає меду чи цукру. Тому результат був однаковий із БЮТом, хоча фактично владу отримала Наша Україна. В нас є угода з Нашою Україною про те, що ми повинні поділити і обов’язки і відповідальність після виборів порівну. І я думаю, що так воно і повинно бути. Але без сумніву, той, хто набере більше все-таки буде мати право першого вибору, «першої ночі».

Остап Дроздов:

Я власне розпочав програму із теми майбутньої коаліції. І я  хочу, щоб ми цю тему якось закрили за допомогою нашого експерта. Пане Ігоре, прошу вашої політологічної думки: якою вам бачиться така конфігурація майбутньої коаліції з врахуванням тих сподівань, які сьогодні прозвучали з вуст Степана Курпіля.

Ігор Марков:

Дуже коротко скажу для початку. Мені трошки легше, мабуть. І разом з тим складніше. Бо я стою збоку від політичного процесу реального, реальних політичних протистоянь, не зсередини. І разом з тим складніше, тому що бачити це все в цілому, і аналізувати різні можливості на сьогодні стає доволі сумно і непросто. Для мене головне питання на сьогодні в українській політиці – це чи буде взагалі сформована коаліція. Коаліція, яка утворить владу в державі. І далі, які можуть бути сценарії, якщо цього не відбудеться, я говорити не хочу. Але зазначу тільки одне, що, скажімо, ступінь конфронтації, який на сьогодні є, так, як сказав пан Степан, що ми можемо домовитися за п’ять хвилин, а водночас ідеологічно у нас існують розбіжності непримиренні. Це добре, що існують ідеологічні суперечності.

Але чого не відбулося в попередній період і власне на основі чого і відбулися ці дострокові вибори, на якому грунті, то це те, що в країні не сформувалася модель співіснування, власне, політично інтегруюча суспільство і державу, модель співіснування влади і опозиції. І це є найкритичніша сторона, яка на сьогодні утворилась. І динаміка протистояння, яка все більше і більше, і я тут цілком згідний з паном Степаном,  набуває характеру по суті двох стрижневих фігур. Я про це ще рік тому писав. Це в першу чергу Віктор Янукович, і з другого боку Юлія Тимошенко. Але ця динаміка, яка на сьогодні визначає це протистояння, не веде до створення певної інституційно-правової цілості. Певного інституційно-правового каркасу держави.

І на жаль, на сьогодні я боюсь, що умови чи можливості створення коаліції в будь-якому форматі – не буду говорити про помаранчевий формат – вони стають ще критичнішими, ніж це було минулого року. Я лише пригадаю, я не хочу ніяких паралелей проводити, але пригадаю, як себе вела в так званій опозиції перед формуванням коаліції Партія Регіонів. Деструктивна її атака на формування коаліції, яка і так не формувалася. Що буде творитися тут – це питання.

Остап Дроздов:

Дякую, пане Ігоре.

Степан Курпіль:

Я пам’ятаю ці бої місцевого значення в парламенті, коли формувалася коаліція. Саме тому, щоб це раз і назавжди припинити, ми пропонуємо прийняти Закон про опозицію, про парламентську опозицію. Щоб будь-яка політична сила не боялася бути в опозиції. Це цілком нормально в демократичній державі. Сьогодні сила в опозиції, а завтра при владі. І навпаки. Йде цивілізована боротьба.

Остап Дроздов:

БЮТ заклали такий прецедент на майбутнє. Коли хтось не задоволений відкликає своїх депутатів і Верховна Рада до побачення. Та ж сама Партія регіонів через рік також скаже «до побачення» і знову ж таки дострокові вибори. Як ви це оцінюєте з точки зору своєї політичної сили?

Степан Курпіль:

Я думаю, що за цей рік потрібно буде внести зміни до Конституції, звернутися в Конституційний суд і поправити ці норми, які викликають такі можливості. Врешті-решт в Конституції не повинно бути якихось подвійних тлумачень і подвійних читань. Саме тому ми пропонуємо зробити і референдум щодо конституційного ладу в Україні і пропонуємо, щоб народ визначився, яку форму правління він обирає – президентську чи парламентську. Бо ви знаєте, що ті зміни, які були внесені до Конституції в грудні 2004 року, вони породили двовладдя. Такі зміни підтримало 10-12 відсотків громадян України. Наша політична сила не голосувала за такі зміни. Тому не може бути двох гетьманів. Гетьман повинен бути один. Знаючи історію України, коли їх було більше, то завжди була смута в Україні, якась біда. Требі чітко виписати повноваження президента і повноваження прем’єра і уникнути конфліктних ситуацій.

Василь Трухан:

Скажіть, будь-ласка, що ви будете робити, коли проблема виникне не в Партії Регіонів, а в Нашій Україні. Я маю на увазі, якщо Наша Україна піде на створення коаліції з Партією Регіонів. Або інший варіант – буде створена помаранчева коаліція, але вони усіляко будуть затягувати питання призначення Юлії Тимошенко на посаду прем’єра і до останнього пропонуватимуть якісь інші варіанти.

Степан Курпіль:

Я хочу сподіватися, що наші партнери НУ-НС не будуть повторювати тих помилок, які допущені у минулому. Звичайно, кожна політична сила робить свій вибір. Але я вважаю, що якщо НУ піде в коаліцію із Партією Регіонів, то це поставить хрест на цій політичній силі. Це є колосальний ризик. Це колосальний ризик і для президента, тому що у 2009 році мають відбутися президентські вибори. І я не знаю, хто тоді буде голосувати за Віктора Ющенка, якщо він піде на такий союз із Януковичем.

Василь Трухан:

Деякі політологи прогнозують, що у цьому випадку Партія регіонів обіцяє підтримувати Ющенка на наступний термін і він залучиться підтримкою Сходу.

Степан Курпіль:

Партія регіонів може підтримати, але чи підтримає Схід Ющенка? Я маю в цьому досить великі сумніви. Крім того, я думаю, що Юлія Тимошенко в такому випадку не буде мати жодних зобов’язань перед президентом, і вона піде на президентські вибори, і в такому випадку вона їх обов’язково виграє.

Остап Дроздов:

Щодо львівської тематики. Існує ВО «Свобода» Олега Тягнибока. Попри певну спорідненість національно-патріотичних сподівань, очевидно, що «Свобода» грає на критиці БЮТ і НУ. Як би ви це розцінили. Чи ви розцінюєте це як якусь упередженість. Чи якось по-іншому.

Степан Курпіль:

Мене досить часто запитують про це на зустрічах. Я не хочу кидати на когось тінь, не хочу когось очорнювати. Люди самі можуть зробити певні висновки. Якщо є певна політична сила, яка на Заході України критикує НУ, БЮТ, відтягуючи в такий спосіб від них голоси, а досвід попередньої парламентської кампанії свідчить про те, що ця сила не має шансів потрапити до парламенту, то виникає запитання: на чию користь і свідомо, чи несвідомо це робиться? Я думаю, що люди в нас грамотні і зроблять належні висновки. А ми все-таки хотіли б закликати виборців, щоб вони сконцентрувалися на виборі тих сил, які мають шанси потрапити до парламенту і щоб їхній голос не був змарнований чи не відійшов якоюсь мірою після виборів до партії Регіонів, бо зрозуміло, що буде поділено голоси партій, які не пройдуть до парламенту.

На мою думку, до парламенту мають шанси пройти БЮТ, НУ, ПР та під великим питанням комуністи. Якби вони там не хвалилися.

Остап Дроздов:

Зустрінемося після виборів і перевіримо, чи це так.

Степан Курпіль:

Вони на грані проходження. Я не хочу сказати, що вони сто відсотків не пройдуть, але це на грані проходження.

Остап Дроздов:

У нас невеличка рекламна пауза інформаційних партнерів. Після цього ми запитаємо у Степана Курпіля, чому БЮТ вдарився суто в економічні гасла.

Реклама.

Остап Дроздов:

Сьогодні з нами «прямим» текстом розмовляє Степан Курпіль. Пане Степане. Коли ми готувалися до ефіру, то зауважили, що практично всі три провідні політичні сили – БЮТ, НУ-НС, ПР у своїх програмах запропонували народу дуже схожі меню. Тобто, один і той самий перелік проблем та способи їх вирішення схожі. Зрозуміло, що кардинальної різниці в підходах чи в окресленні проблем, які б мали цікавити виборців, не дуже відчувається. Зроблено акцент не на політичні гасла, вже нема другої державної мови, немає федералізації і так далі. А суто соціальні і економічні питання. Чи це означає, що політики самі зрозуміли, що вже запудрити мозги політичними різними ідеями буде важко і б’ють суто на гаманцеві і соціальні потреби виборця?

Степан Курпіль:

Річ у тім, що виборця найбільш турбують соціально-економічні проблеми. Хоча я б не сказав, що вони байдужі до проблем ідеологічних. Що стосується мови, то я думаю, що Західна Україна готова захищати українську мову і центральна, як кажуть, до останньої краплі крові. Те, що зараз пропонує Партія Регіонів, вони звертають увагу все-таки на статус можливий російської мови. І тут з цього приводу наша позиція є дуже чітка і зрозуміла. Я хотів би нагадати слова нашого лідера – Юлії Тимошенко, яка сказала, що якщо хтось хоче двомовності – немає проблем, просто вивчіть українську мову і будете двомовними. А російській мові в Україні абсолютно нічого не загрожує. Це проблема штучна, можливо інспірована Кремлем.

Остап Дроздов:

Власне, чому такий крен в бік соціальних ідей?

Степан Курпіль:

На Майдані звучало дуже багато правильних гасел. І уряд Юлії Тимошенко почав їх реалізовувати, але не завершив. На відміну від інших політичних сил наша політична сила не тільки обіцяє, але й має досвід виконання своїх обіцянок. Я хотів би пригадати, що, працюючи першим віце-прем’єром в уряді Ющенка, Юлія Тимошенко курувала питання паливно-енергетичного комплексу і навела там лад – перекрила різні тіньові схеми, відмінила ваучери, бартеризацію і тоді були погашені колосальні заборгованості із зарплат. Тоді був відданий зовнішній борг близько двох мільярдів доларів. Вже помаранчевий уряд Юлії Тимошенко вперше підвищив дуже серйозно пенсії. Юлія Тимошенко, перекривши деякі тіньові схеми на митниці, в інших сферах, по відмиванню ПДВ, зуміла наповнити бюджет приблизно на 70 відсотків більше, ніж це було заплановано. Тобто, ми маємо досвід виконання своїх обіцянок.

Дуже багато несправедливості є. Наприклад, при нарахуванні пенсій. Чомусь чиновники мають один підхід до нарахування пенсій, 80-90 відсотків від зарплати, всі інші люди, як ми кажемо, прості смертні, 30-40 відсотків. Це абсолютно неправильно. Треба до всіх застосувати однаковий принцип нарахування пенсій. Єдиний додаток, який може бути – це добавка за вислугу років. Бо якщо людина більше працювала, то вона повинна і більшу пенсію отримати. Зрівнялівки не повинно бути. Але і не повинно бути таких колосальних диспропорцій, коли працівники міліції отримують по 5-6 тисяч, а середня пенсія 400-500 гривень.

Остап Дроздов:

Я підводив вас до соціальної тематики, бо так виглядає, що політичні сили змагаються в тому, хто швидше купить виборця. Ми вам 20 тисяч даємо за дитину, а ми 50. Звідки такий майже демагогічний крен?

Степан Курпіль:

Ви знаєте, це питання довіри. Якій політичній силі виборці довіряють. Я вважаю, що якщо політична сила виконує свої обіцянки і доводить це, приходячи до влади, то вона має всі підстави сподіватися на довіру виборців. Якщо якась політична сила обіцяє поліпшення життя уже сьогодні, а його не було ні вчора, ні сьогодні, то його очевидно не буде і завтра. Виборець у нас, я думаю, досить грамотний. Він вміє аналізувати.

Остап Дроздов:

Ми дуже багато чуємо про бюджетників. Тобто, бюджетникам і соціальний захист, і законодавче забезпечення, доплати і так далі. Ніхто з політичних гравців не говорить про простих найманих працівників  у приватній сфері. А вони, на мій погляд, є найменш захищені. Вони працюють за малі гроші, їх у будь-який момент можуть звільнити, вони не мають права хворіти, у відпустку йдуть за свій кошт. А бюджетника попробуй звільни, то будеш судитися до кінця життя. Чи є у БЮТ якась певна думка, ініціативи  по захисту найманих працівників у приватній комерційній сфері.

Степан Курпіль:

Формально Трудове законодавство захищає начебто всіх однаково. Ми вважаємо, що бюджетні працівники, правда не всі, захищені досить добре. Хоча, якщо взяти категорію вчителів, лікарів, інші категорії і скажемо судових працівників нижчих рангів, то вони насправді заробляють копійки. Це є соціальна несправедливість. Що стосується людей, які працюють в комерційній сфері, як наймані працівники, то наша програма передбачає, щоб ті працівники отримували не тільки зарплату, а й частину прибутку. І ми це хочемо закріпити законодавчо. Деякі підприємства і зараз це роблять, виплачуючи так звану 13-ту зарплату. Але вони це роблять на власний розсуд. Треба це закріпити законодавчо. Це є у нас в програмі нашої партії «Український прорив». Це буде обов’язково реалізовано. Це буде мати не тільки суттєві матеріальні наслідки для найманих працівників, але це буде заохочувати їх працювати краще. Чим більше буде прибуток у підприємства, тим більше шансів у них отримати частку цього прибутку.

Галина Роспопа:

Я б хотіла нашу розмову перевести трохи в інше русло і задати вам запитання як колишньому редактору газети «Високий Замок». Ви виступаєте ініціатором роздержавлення ЗМІ. То чому ваша фракція в міській раді голосує проти роздержавлення нашої комунальної газети «Ратуша»?

Степан Курпіль:

»Ратуша» – це дуже складний і окремий випадок. Там треба справді дуже добре розібратися, тому що я, наприклад, не можу збагнути, чи Ратуша хоче йти у вільне плавання, чи вона не хоче. Бо я спостерігав за цим і Спілка журналістів намагалася владнати цей конфлікт і я не збагнув – що реально вона хоче. Чи бути на утриманні бюджету, чи хотіла би стати незалежною від міської ради? Моя думка така: якщо журналістські колективи хочуть піти у вільне плавання, то їм треба дати таку можливість. І Спілка журналістів, і я до цього причетний, створили проект Закону, який буде передбачати законодавчо таку можливість. Хочеш залишатися під патронатом якогось органу влади – залишайся. Хочеш вийти – ти маєш право. Не з чиєїсь ласки, а це буде закріплено законодавчо.

Свого часу Львівська обласна рада відпустила «Високий Замок» у вільне плавання. І це дало позитивний поштовх для розвитку і газети, і підприємства як видавничо-поліграфічного комплексу. Натомість маємо приклади невдалого виходу з-під патронату влади. Це, наприклад, газета «За вільну Україну», яка розгубила свій тираж із 500 тисяч до декількох тисяч. Тому треба досить обережно підходити до проблеми роздержавлення. БО не всі хочуть цього, особливо редактори районних газет. Вони бояться, що свобода принесе їм крах.

Остап Дроздов:

Логіка політичної діяльності – це є пропонування певного рецепту, як вирішити питання. У випадку з БЮТ ми маємо зовсім інше. Ви в плані конституційного прориву, як написали у своїй програмі, ви написали, що не знаєте, якою має бути країна за формою правління – парламентською чи президентською. І ви оце «не знаєте» виносите на суд людей, щоб вони вирішили. Питання у мене двояке: чи впевнені ви, що прості виборці уповноважені вирішувати такі дуже тонкі юридичні питання. І друге, яка – парламентська чи президентська – більш імпонує БЮТ?

Степан Курпіль:

Не те, що ми не знаємо, ми просто не хочемо присвоювати собі право визначати. Все-таки право за народом – визначати, яка форма правління повинна бути, і визначати основоположні моменти Конституції. Мені особисто ближча президентсько-парламентська. Тому що я вважаю, що у такій державі як Україна, яка трохи розшарпана, яка розбурхана під час президентської кампанії, яка трохи поділена, я вважаю, що штучно поділена політиками за мовним принципом, за релігійним, за територіальним. Це є небезпека, коли немає сильної руки біля керма держави. І навіть Кучма при всій своїй недолугості якось це тримав. Ви пам’ятаєте, що Кучма ледь не вступив у НАТО і тоді питання так гостро не стояло. І тільки касетний скандал його розвернув на 180 градусів до Росії.

Тому я переконаний, що Україна повинна бути унітарною державою, централізованою, без сумніву – із добре розвиненим місцевим самоврядуванням. Щоб місцеве самоврядування мало кошти на розвиток інфраструктури.

Галина Роспопа:

Тоді пригадайте, як ваша фракція у Верховній Раді голосувала за Закон про Кабмін, який суттєво послаблює повноваження президента.

Степан Курпіль:

Я б не сказав, що вони суттєво послаблюють повноваження президента. Просто Закон про Кабмін всього-навсього констатував ті зміни до Конституції, які були зроблені у грудні 2004 року. І краще хоч якийсь закон, ніж повна його відсутність. Ми прекрасно розуміли, що там деякі положення є сумнівні. Але після Конституційного суду їх можна було б поправити. Але наше голосування за подолання вето щодо цього закону започаткувало процес дострокових виборів. Тому що ми показали президенту, що з Януковичем домовлятися не можна: він своїх зобов’язань не виконує. Що йому змінити свою думку – це раз плюнути. І після цього голосування президент запросив вперше за багато місяців Юлію Тимошенко і в цій розмові народилася потреба створення опозиційної коаліції. І через кілька днів відбулося підписання відповідного документу.

Юлія Тимошенко розкрила президенту очі, яка небезпека його очікує. Там готувався ще якийсь універсал-2, якийсь меморандум-2. Тому ми цим зупинили таке сповзання президента і Нашої України до Партії регіонів. І ми спровокували Партію регіонів і коаліцію на те, що вони розкрили свої потаємні наміри – сколотити 300 голосів у парламенті і змінити Конституцію.

Василь Трухан:

Чи не думаєте ви, що насправді для політичних сил немає різниці, яка буде форма – чи президентська, чи парламентська, тільки будуть варіанти відрізнятися тим, що якщо президентська, то більше ставка робиться на президентські вибори, а якщо парламентська, то більше ставка робиться на парламент, і тоді на прем’єр-міністра. Насправді це не вирішує питання.

Степан Курпіль:

Йдеться про баланс сил, і йдеться про керованість системи влади. Зараз система влади не зовсім керована. Ми не знаємо, хто, наприклад, відповідає за стан справ у Львівській області – президент чи прем’єр-міністр. З одного боку є уряд, з другого боку є президентська вертикаль. Уряд сформований більшістю у парламенті, також керує обласною адміністрацією. Тобто, треба співпрацювати у дуже багатьох питаннях. І є президентська вертикаль. Це настільки не відпрацьовані механізми. Отаку двоякість треба усунути, має бути чітка система влади.

Василь Трухан:

Але такий стан насправді усіх найбільше влаштовує, бо можна звалювати на когось іншого і нічого не робити. Я думаю, що такий стан не влаштовує людей. Люди хочуть, щоб був у державі порядок.

Остап Дроздов:

Є опитування фонду “Демократичні ініціативи”. 56 відсотків населення – це є абсолютна більшість, вважає, що для країни найкраще був би сильний лідер. Тобто, є суспільний попит на одноосібну авторитарну сильну людину, яка наведе лад сильним кулаком. Напрошуються паралелі на Юлю Тимошенко як сильного лідера. Як ви працюєте з Юлією Володимирівною, яка вона в роботі направду є?

Степан Курпіль:

Це не є комплімент для Юлії Тимошенко. Вона насправді є сильний лідер. Мало хто вірив в те, що можна на законних підставах добитися дострокових виборів. Вона вірила і домоглася цього. Оці міфи про авторитарність Юлії Тимошенко досить сильно перебільшені. Я буваю на політрадах, на засіданнях фракції. Щодня відбувалися засідання фракції перед голосуванням у Верховній Раді. Ми визначалися з кожного питання. Дебати були часом надзвичайно гарячі. І не завжди Юлія Тимошенко йшла з такою думкою після засідання фракції, як до неї. Звичайно, коли вона впевнена у своїй правоті, вона здатна переконати, але не просто якимось навіюванням; вона знаходить масу аргументів.

Я б тут навів один приклад, коли ми обговорювали програму блоку на ці вибори, то один із представників східного регіону сказав, от ми хочемо виграти на сході вибори. Ви знаєте, ми мусимо якийсь реверанс зробити щодо російської мови, бо там виборці хочуть. Давайте щось таке придумаємо. Звичайно, не державний статус, але щось таке треба. І її позиція була однозначна – ні. Я не кажу вже про нашу позицію – західняків. Вона сказала, що ми таким шляхом не підемо. Якщо ми державні люди, то на такі манівці збиватися не будемо. Ми будемо говорити одне і теж по принципових питаннях і у Львові, і в Донецьку, і в Австралії, і у Вашингтоні, і  в Москві. Це досить така хороша риса.

І ще одна річ, на яку я хотів би звернути увагу. От Юлія Володимирівна сказала, що всі, хто складе депутатські повноваження, будуть у прохідній частині списку. Абсолютно свого слова дотримала. Я пам’ятаю, коли вона мене запрошувала у свою команду у вересні 2005 року, була цікава розмова. Зокрема, ми обговорювали окремі кандидатури до списку. І прозвучала її така фраза, що я знаю, що частина депутатів мене зрадить. Я зробив великі очі і кажу, ну а для чого ви ж їх берете? Вона каже: може я помиляюсь, але я їм обіцяла, що всі, хто буде у моїй фракції, я всіх візьму. І ще каже. Якщо вже так станеться, то краще хай вже вони зрадять мене, ніж я зраджу їх. Я вважаю, що це свідчить дуже сильно на користь того, що вона вміє тримати слово. Розуміючи, що це інколи навіть проти її інтересів.

Остап Дроздов:

Я прошу короткого резюме експерта. Ви прослухали другу частину програми. Маєте можливість кілька слів сказати.

Ігор Марков:

По-перше, очевидно, що я буду говорити те, що стосується цієї виборчої кампанії взагалі. І в першу чергу, що впадає у вічі – дві ключові сумні риси цієї кампанії. Перше, це її соціальна демагогія – обіцяти все більше і більше. 12 тисяч, 15 тисяч, 50 тисяч. Я розумію, що будь-які вибори містять у собі частину соціальної демагогії. Але скрізь, у будь-яких країнах це дуже сильно пов’язане із механізмами. Наприклад, зменшення податків обов’язково мусить бути пов’язане із підвищенням зарплат. Ці речі між собою дуже пов’язані. Тут ми говоримо – дається це, дається це. Механізми замовчуються. Це фактично є динаміка як я називаю розпродажу держави. Це є дуже сумна риса, яка, на жаль, показує, що жодна політична сила на сьогодні немає…

Степан Курпіль:

Вибачте, пане Ігорю. Але я буквально такими штрихами про механізми. Якщо припинити контрабанду на митниці, то це буде приблизно ще один бюджет України. Якщо закрити чорні діри через вільні економічні зони, де абсолютно ніякого закону немає, це приблизно ще 15 млрд. Якщо припинити відмивання ПДВ – це ще до 30 мільярдів. І так далі. Тому якщо налагодити нормально податкову політику, то менше буде зарплат у конвертах. Механізми є. Якщо землю продавати на аукціонах, а не дерибанити, то це також колосальні надходження до бюджету. Маса є механізмів.

Ігор Марков:

Я не говорив про відсутність механізмів. Я говорив, що ніхто механізмів реально не пропонує. Акценти робляться на роздачу.

Остап Дроздов:

Пане Степане! Ми вам дякуємо, що ви сьогодні прийшли в нашу студію.

Степан Курпіль:

Дякую Вам. 26 вересня до Львова і до Червонограда приїде Юлія Тимошенко. Я всіх запрошую на зустріч із нею.<?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />

Программу підготовлено за участю суспільно-гуманітарного консорціуму «Генеза»