Остап Дроздов:

Доброго вечора. Це 12 канал. Це прямий ефір. Вас вітає політична програма «Прямим текстом». Мене звати Остап Дроздов. Прямі запитання, прямі відповіді, прямий ефір. Програма «Прямим текстом» є програмою політичною, тому сьогодні я вирішив її присвятити чи не основній події політичної осені.

Панове! Фактично на 95 відсотків можемо казати, що маємо коаліцію. Два а-ля помаранчеві блоки – Блок Юлії Тимошенко і НУ-НС оприлюднили текст Угоди. Це ще не офіційне підписання коаліційної угоди, це є лише текст Угоди про створення коаліції. Політики називають цю коаліцію демократичною, а значить всі інші коаліції будуть недемократичними – за цієї логікою. Виборці цю коаліцію називають помаранчевою. Ми, журналісти, можемо назвати її порцеляновою. Мається на увазі її хиткість і нестійкість.

Сьогоднішня програма має на меті з’ясувати, як цю коаліцію називають експерти, політологи. Тобто люди, які незаангажовано і об’єктивно, фахово оцінюють те, що роблять політики. Для цього я в цю студію запросив двох політологів. Це Юрій Шведа, політолог, доцент ЛНУ ім. І. Франка. Також у цій студії молодий політичний аналітик Назар Бойко. Це львівська студія. У нас будуть три прямі телефонні включення протягом програми. З нами будуть розмовляти два провідні політологи країни. Це Вадим Карасьов та Андрій Єрмолаєв. Також ми послухаємо думку донецького експерта Сергія Гармаша. Буде цікаво почути, як вся Україна трактує те, що БЮТ і НУ про щось там домовляються.

Перше і ключове питання, яке цікавить мене, цікавить наших глядачів. Маємо угоду між БЮТ і НУ-НС. Маємо перевагу цієї майже коаліції всього-на-всього в два голоси. А це значить, що ця коаліція зможе працювати лише при стовідсотковій явці. Тобто, депутати не будуть мати змоги ні захворіти, ні поїхати у відрядження чи сходити на Новий рік у лазню, згідно з нашою традицією. Головне питання серйозне: чи зможе реально ця коаліція, а не на папірці працювати?

Юрій Шведа:

Я трохи з іншого почну – з того визначення, яке справді вже набуло поширення – демократична коаліція. І за вашою логікою, інша коаліція ніби не демократична. З точки зору політичного аналізу, це є неправильне трактування і воно швидше пропагандистське, ніж відповідає дійсності. Бо фактично усі політичні сили, які брали участь у виборах, підтвердили те, що вони йдуть у владу через механізм виборів, який є механізмом демократичним. Ясна річ, що всі ті політичні сили, подобаються вони комусь чи не подобаються, але раз вони пройшли процедуру виборів, раз вони отримали мандат від народу, очевидно вони всі є демократичними, тому називати одних демократичними, а інших, за логікою, недемократичними – це абсолютно неправильно.

Остап Дроздов:

Так вірити ви чи не вірити в те, що буде така коаліція – 228 голосів?

Юрій Шведа:

На сьогодні ще є 228 голосів, але мушу зазначити наступне. Є ціла виписана процедура про те, як формується парламент, про те, як формуються фракції парламенту і про те, яка процедура обрання керівних органів і відповідно закінчується формування в парламенті формуванням більшості, а відтак більшість пропонує склад уряду. Тому на сьогодні говорити про ту чи іншу коаліцію – це тільки побажання, наміри. Правовий статус тих людей – це кандидати в народні депутати.

Остап Дроздов:

Але ви розумієте, чому програма присвячена зараз цьому. Країні показали, що вона очевидно матиме саме таку коаліцію.

Юрій Шведа:

Все, що зараз відбувається, це є побажання і наміри. Ще повинен пройти етап затвердження результатів виборів, ще повинні бути приведені до присяги депутати, сформовані фракції, і тоді вже на базі діючих фракцій починається процес формування коаліцій. Хоча в європейській практиці існує інша процедура. Існує процедура, коли президент чи глава держави дає мандат на проведення певних консультацій з приводу формування уряду. І частіше всього ця людина чи представник тієї політичної сили, яка дістає такий мандат на проведення переговорів і називається форматор, цей мандат отримує лідер партії, яка здобула більшість. І за логікою європейського процесу такий мандат на проведення офіційних переговорів мав би мати лідер партії, яка здобула більшість, Янукович. На сьогодні фактично мова йде про формування більшості, що було, зрештою, задекларовано перед виборами, помаранчевої, яка має 228 голосів. Але те, чи вона справді формалізується і ця більшість зможе запропонувати кандидатуру прем’єра, яка буде підтримана більшістю, це вже питання дуже далекої перспективи.

Остап Дроздов:

Ми говоримо, звичайно, про теорію. Думка Назара: якою буде ця коаліція? Вона порцелянова?

Назар Бойко:

Хотів би почати з того, що, спостерігаючи за сьогоднішнім коаліційним процесом, в мене виникло стійке і нав’язливе почуття дежавю. Тобто, ми це все вже проходили в період весни-літа 2006 року. Тоді так само було багато заяв, багато виступів про те, що формується коаліція з трьох політичних партій і все, по-суті, вже вирішено. Тут важко не погодитися з Юрієм Романовичем, з його думкою про те, що все вимагає своєї чіткої послідовної процедури, яка повинна бути дотримана. Маючи досвід 2006 року, ми знаємо, що зрада відбулася у ВР при голосуванні. Цей факт, на мою думку, нівелює сьогодні будь-які спроби переконати суспільство в тому, що така коаліція в принципі можлива навіть на 95 відсотків – за вашими словами.

Виходячи з цього допущення, я хотів би сказати, що сьогоднішній процес переговорів слід розглядати в двох площинах – в площині ідеологічній і в площині технічній. В ідеологічній площині ми багато чули заяв, що БЮТ і Наша Україна мають багато спільного і вони, по суті, не є антагоністами, а сповідують єдиний вектор зовнішньої політики і так далі і тому подібне. На основі цього конфліктів не виникає. Однак є технічна сторона. Це так само тих 228 голосів, про які ви заявили. Справді, потрібно буквально одне-два відрядження депутатів, або просто застрягти одному депутатові в заторі і по суті ця відсутність, цей курйоз може поставити під загрозу зриву формування представницької влади в Україні, по суті, Кабінету Міністрів.

Остап Дроздов:

Те, що нам показують – угоди двох, підрахунки 228, поділ портфелів. Це що? Це просто підготовка громадської думки?

Юрій Шведа:

Це, очевидно, формування громадської думки, нав’язування чіткого стереотипу про те, що все вже полагоджено, що немає вже жодних суперечок, що все вже розписано, що тільки залишається якась дрібничка.

Назар Бойко:

Повернуся до відчуття дежавю, яке виникає з кожним разом. Пригадаю, як в 2006 році також підписувалася угода. Це була угода за розміром і за масштабами така сама, як і цього разу, більше ста сторінок було. Як на мене, це достатньо пустий, сирий і беззмістовний документ в політичному плані. Однак достатньо багато запитань виникає до його останньої частини –  розподілу посад між представниками блоків з одного боку. З іншого боку, там є така цікава річ перед розподілом посад про те, які документи повинні бути прийняті першочергово. І першим документом, першим завданням стоїть необхідність перегляду і внесення змін до Конституції України

Панове! Якщо ви володієте всього-на-всього 228 голосами, яким чином ви можете взагалі цей пункт вписувати у програму своїх спільних дій на майбутнє. Там, де потрібно 300. Відповідно до Конституції ви можете лише більшістю 226 голосів проголосувати можливість таких змін. Але самі зміни затвердити – потрібно 300 голосів. Можливо, це такий певний натяк на те, що ці дві політичні сили будуть вести переговори з іншими політичними силами для набрання 300 голосів. Або, з іншого боку, не залишається іншого варіанту, як банальний піар, який розрахований на ту саму громадську думку.

Остап Дроздов:

Зараз у нас на телефонному зв’язку політолог з Києва Вадим Карасьов. Пане, Вадиме, добрий вечір. Ми тут у Львові розмовляємо про коаліцію і хочемо почути вашу думку. Що доброго і що поганого в тому, що країна отримає коаліцію з перевагою у два голоси. Причому, коаліцію тих політичних сил, які, можливо, тільки для камер демонструють повне взаєморозуміння, а насправді мають значні суперечності всередині. Ваша думка.

Вадим Карасьов:

Добре те, що все-таки помаранчеві політичні сили прагнуть об’єднатися і говорять про такі наміри і все-таки у них є арифметична більшість у парламенті. Але це тільки арифметика. І не стільки арифметика, як вища математика. І для того, щоб ця коаліція була не просто коаліцією демократичних сил, а силою ефективною і дієвою, то потрібно мати значно більший розклад голосів. Враховуючи те, що партії наші демократичні чи недемократичні, помаранчеві чи біло-сині, їхні списки містять різні групи впливу. Є група молодих націонал-демократів Кириленка, а є група Луценка. А є ще група старих, так би мовити, нашоукраїнців – Єханурова, так звані прагматики, які не зовсім комфортно будуть себе почувати в коаліції з блоком Юлії Тимошенко.

Тому є проблеми і по голосуванню, і по посаді спікера і по прийняттю 12 законопроектів, і по голосуванню по прем’єр-міністру. І навряд чи можна забезпечити результативне голосування, маючи перевагу в три голоси.

Остап Дроздов:

Чи ця коаліція є життєздатною? Чи вона просто притягнута за вуха?

Вадим Карасьов:

Ні. Це поки що наміри. Вона поки що віртуальна. Така чернеткова коаліція. Але для того, щоб перетворитися в реальний діючий проект, потрібен ряд дуже серйозних факторів.

Остап Дроздов:

Ви говорити про уявні віртуальні речі. В мене певно з уявою трошки погано, але хоч убийте мене, я не уявляю собі Партію регіонів у цілковитій опозиції. Ця коаліція – 228 голосів, це фіфті-фіфті.

Вадим Карасьов:

Партійної дисципліни в Україні немає. І немає партійних традицій. Багато депутатів поводять себе як акціонери. Вони володіють акціями – місцями в списку, депутатськими мандатами, але вони не працюють. Він розпоряджається цими акціями у своїх інтересах, а потім виплачує дивіденди. І людям не потрібна присутність на робочому місці. З нього роблять управлінські кадри. Отак себе ведуть у нас партійці. Тому перейти до партійної дисципліни – це питання, перейти з фракції до фракції – можуть. Це ж не британська парламентська система і не німецька, де перехід із фракції у фракцію – це крах політичної кар’єри. Це проблема – відсутність реальної партійності.

Остап Дроздов:

Ваш прогноз. Чого чекати від Партії регіонів на випадок офіційного створення оцієї демократичної помаранчевої коаліції?

Вадим Карасьов:

По-перше, вони намагатимуться зробити так, щоб голосування було не пакетом із законопроектів, а кожний проект окремо, вносити зміни, і розтягнути цей процес формування помаранчевої коаліції на невизначений термін. Критикувати нещадно і працювати з окремими депутатами, до речі, з боку Юлії Тимошенко.

Остап Дроздов:

Пане Вадиме! Я дякую, що ви поділилися з нами своїми коментарями. Це був політолог з Києва Вадим Карасьов. Тепер питання до вас: що чекати від Партії Регіонів. Уявити собі таку партію з таким рейтингом в опозиції важко.

Юрій Шведа:

Я хочу про інше сказати. 228 заявлено. Але ми бачимо, що серед тих 228 вже обережно, бо все-таки рамки партійної дисципліни вимагають узгодженості, але в рамках НУ вже прозвучали зауваження щодо документу, який підписаний. І є чимало людей, які вже заявляють про те, що вони голосувати за прем’єра від коаліції не будуть, тому питання 228 є дуже арифметичним. Це перше.

Друге. Є в політичній науці теорія коаліції. В науці є поняття, як формуються, як працюють коаліції. Так от найбільш можливий факт формування коаліції має партія, яка володіє так званим коаліційним потенціалом. Партія, яка, за великим рахунком, може вести розмови, переговори з багатьма, з усіма, із широким спектром. Ця партія має вищий потенціал коаліційності, тобто потенціал вести переговори і залучити на свою користь підтримку суперників. В наших умовах Блок Юлії Тимошенко, який йшов на вибори і претендував на формування більшості і прем’єра, всю свою виборчу кампанію вибудував фактично на нищівній критиці тих політичних сил, які опинилися в парламенті. Починаючи від Регіонів і закінчуючи Литвиним.

Всі певно пам’ятають останнє інтерв’ю, яке давала Юлія Володимирівна про Блок Литвина, про самого Литвина, що ніколи з ними не будуть і так далі. Виявляється, що на сьогодні тих 20 голосів, які має фракція Литвина, є тою золотою акцією, яка, звичайно, надала б міцності тій коаліції. Але чи захоче після усього цього бруду, який було вилито на Литвина, він сідати і вести розмову? Тому політика – це не тільки арифметика. Сказавши «а», требу думати про «б», «в» і наступні кроки. Не просто пройти до парламенту, а вже думати про те, хто ще може пройти і на яких основах можна з ними вести розмову. Цього абсолютно не було.

Остап Дроздов:

Назаре! Чого чекати від Партії регіонів. В загашнику є багато чого в цієї партії. Марно сподіватися, що регіони встали і пішли в опозицію.

Назар Бойко:

Остапе, я з тобою погоджуюсь в цьому питанні. Тут потрібно навіть порівняти манеру, характер поведінки регіонів, який вони сповідували після виборів 2006 року, як вони себе нервово вели – блокували парламент, робили радикальні заяви, радикальні рішення, радикальні кроки. І ту поведінку, яку вони зайняли сьогодні. Тобто, жодного радикалізму, жодного розпалювання пристрастей, - вони себе ведуть достатньо спокійно. Це природно, оскільки в їхніх руках є добре апробовані ними два роки тому козирі, ті козирі, які дали їм у руки самі помаранчеві.

Достатньо згадати те. як вели себе регіони після виборів 2006 року. Які вони механізми шантажу задіяли. Перше – питання недовіри обласними радами губернаторам. Друге, питання антиНАТО. Питання інтеграції в Єдиний економічний простір, і так далі. Питання мови, яке вони, до речі, піднімали. Вони мають козирі. Цим вони можуть впливати безпосередньо як на президента і на ті парламентські сили, які представлені разом з ними в парламенті. Інший механізм, який самі помаранчеві офіційно козирну карту дали Партії регіонів – це можливість відкликання 150 заяв з ВР і просто банальне блокування роботи парламенту тим способом, який використали помаранчеві.

На мою думку, є достатньо багато способів і козирних карт у Регіонів для того, щоб принаймні достатньо чітко і спокійно поводити себе в тій ситуації, яка зараз склалася. І зривати всі домовленості.

Звичайно, можна погодитися з Карасьовим, що буде робота регіоналів з окремими представниками з БЮТ, НУ. Тут цікавий нюанс. Якщо ви пам’ятаєте, виборча кампанія Блоку НУ розгорталася з того, що після виборів буде створена на основі цього блоку єдина президентська партія. Сьогодні ті розмови взагалі не відбуваються. Зрозуміло, що з таким рейтингом і з таким результатом, який вони взяли на виборах цього року, про жодну партію не може йти мови. Поле для роботи і маневру у регіоналів є достатньо велике. Цікаво буде, як вони тим скористаються.

Юрій Шведа:

Якщо до Регіонів повернутися, особливо з тим результатом, який вони здобули, однією частиною втратили, звичайно, але втрати ці не є суттєві. Достатньо серйозний потенціал в парламенті існує для того, щоб проводити свої рішення, впливати на прийняття рішень. Цілком допускаю, що політично, на перспективу, Регіонам може і зручно було б на сьогодні піти у формат опозиції, давши карт-бланш помаранчевим силам, в тому числі і прем’єру, який пропонується, реалізувати ті обіцянки, які були дані в ході виборчої кампанії.

Я абсолютно переконаний: будь-який уряд на сьогодні, який прийде, буде мати дуже великі проблеми. І тим паче, очікування населення, які були розгорнуті в ході виборчої кампанії, дуже високі. Обіцяли за два роки повернути заощадження і вирішити газові проблеми. Ціла низка обіцянок. З точки зору Партії регіонів я би стояв і дивився. І тільки порівнював те, що відбувається, з тими угодами, які були представлені на виборчій кампанії. Єдине питання – шкода державу.

Остап Дроздов:

Дякую. На телефонному зв’язку у нас політолог Андрій Єрмолаєв. Пане Андрію! Ми тут у львівській студії прямим текстом розмовляємо про коаліцію. Хотіли б поцікавитись, що ви думаєте про так звану демократичну коаліцію з перевагою у два голоси, бо наші політологи у студії мають сумнів щодо дієздатності такої коаліції. Що ви про це думаєте? У кого першого здадуть нерви?

Андрій Єрмолаєв:

Я думаю, що зараз прийшли часи екстрасенсів і чаклунів, тому вигадувати, що буде завтра, дивлячись на зірки, немає сенсу. Зрозуміло, що і БЮТ, і НУ, маючи політичний договір про співпрацю, отримали відносну політичну перемогу. У них перевага на кілька мандатів у ВР і є всі підстави – формальні чи неформальні – для створення коаліції. Є кілька версій розвитку подій, пов’язаних не тільки з тією можливість, скільки з внутрішніми протиріччями, з якими стикаються ці дві політичні сили. Перша проблема полягає в тому, що потужні сили, які представлені у парламенті десятками політиків, почнуть працювати на кар’єру окремих політиків. Зокрема, коли мова йде про коаліцію, мова йде про політичний альянс в парламенті. Це означає, що всі учасники, які проявляють волю до співпраці, але у них можуть розбіжності, можу бути відносна меншість у голосуванні з тієї чи іншої кандидатури. Але залежність коаліції від тієї чи іншої персоналії є уроком для всієї вітчизняної політики. Тобто тенденція авторитаризації і панування харизматичних лідерів. Це перший виклик.

Виклик другий. Ми маємо рахуватися з тим, що меншою мірою, але НУ-НС – це не потужні політичні сили консолідовані, а це політичний альянс. В НУ десь близько 10 політичних сил у окремих угруповань, які мають власні амбіції, ідеологічні платформи і своє розуміння і економічної і політичної політики.

Тут в аудиторії згадувалося про створення єдиної партії. Я теж здивований тим, що непогана ситуація після виборів, щоб реалізувати формальну гарантію громадян. Поки йдуть переговори, підрахунок голосів, ми стаємо єдиною партією. Раптом ми бачимо, що не все так просто. Я думаю, що питання не в розчаруванні, а в тому, що виявляється, і це є друге протиріччя, що кожна частина такого альянсу планує власну політичну кар’єру. І розглядає і співпрацю з президентом, і співпрацю в таких коаліціях лише як плацдарм для власних планів на майбутнє. Вони всі молоді люди. Їх можна зрозуміти.

І третя проблема. Дуже багато розмов, що наша коаліція у форматі демократичному буде європейською. Я хочу звернути увагу на такий цікавий момент. Мало того, зо ми зараз говоримо мовою обіцянок, мовою гарантій, мовою програм. Але навіть в тих форматах, які були передвиборчими, жодної лобістської настанови для української економіки в європейському напрямку. Ніхто не пропонував тисячі робочих місць за рахунок контрактів на європейському ринку. Хоча саме такий лобізм є про європейською політикою. Ніхто не запропонував вирішення проблеми нового Шенгену, хоча у вересня усі політичні сили знали, що Шенген розширюється і ми матимемо проблеми на кордоні. А всі говорять про внутрішні проблеми. Це говорить про концептуальну неготовність рухатись в тому напрямку, який задекларований.

І ці три проблеми є змістовними. На сьогодні вони виявляються більш гострими, аніж ті формальні пропозиції, які ми чули. Тому мій прогноз: коаліція буде створена. Це не проблема. От тільки зараз блоки парафували угоду, сформують фракції – буде підписана коаліційна угода. Питання в іншому: як ця коаліція пройде виклики харизматичними лідерами, кар’єризмом і відсутністю збалансованої прагматичної проєвропейської програми дій для уряду. Програми, де є орієнтири для споживача чи людини, яка потерпає від низьких соціальних допомог. Для тих, хто розглядає діяльність коаліції як певний рух національної еліти до європейського простору.

Я в тому бачу велику проблему. Зараз активно вивчається парафована коаліційна угоду. Я думаю, що поки що немає сенсу займатися критиканством. Але знову ж таки, надзвичайно важливо зараз, якщо хочете, то тест на наявність не просто декларативних положень, яких дуже багато у всіх, а наявність прорахованої логістики, тобто, як, у якій послідовності. Які етапи і які орієнтири. Назву кілька проблем, які можуть бути індикатором для кожної політичної сили рухати далі.

Проблема перша. Монетарна політика. Доля гривні, доля експортного капіталу, пов’язаність гривні з доларом і ситуація щодо можливих майбутніх монетарних спекуляцій. Має бути відповідь кожної коаліції, яка буде монетарна політика. Далі – земельна реформа. Проблема в тому, які будуть правові гарантії власників, чи є реєстр тих, хто вже практично розпоряджається  землею. Проблема третя. Доля армії. Зараз говорять чомусь лише про призов. Проблема в іншому – якою має бути армія в Україні? Яка її структура? Якою має бути національна армія в епоху глобалізації? І таких проблем можна 5-6 назвати. Реформування Житлово-комунального комплексу, бюджетна реформа і податки. Ось коло проблем, які має почути і зрозуміти кожен виборець, щоб обирав не персону, а логіку дій.

Остап Дроздов:

Пане Андрію! Ми вам дякуємо за те, що ви поділилися з нами своїми думками. Пан Андрій багато чого перерахував дуже конкретно. І в принципі він підводить до думки, що на дуже багатьох конкретних питаннях – армія, земля, форма правління – між БЮТ і НУ є досить суттєві розбіжності.

Юрій Шведа:

Я уточню. Не тільки між БЮТ і НУ, але всередині і БЮТ є політичні сили, які не є абсолютно однозначними. БЮТ сам складається із Соціал-демократичної партії з однієї сторони і з другої – партії Реформи і порядок, яка є правою.

Остап Дроздов:

Відсутність взаємної довіри також полягає в тому, що хочуть пакетом голосувати, тобто при всій любові Луценка і Тимошенко, бояться обидва бути кинутими. Власне, троянди без шипів це все прекрасно і чудово, але все-таки дуже легко може повторитися те дежавю, про яке Назар згадував.

Назар Бойко:

Говорячи десь про можливість передачі влади антипомаранчевим, то на сьогодні навряд чи це можливо. Ми повинні зараз пройти етап формування цієї помаранчевої коаліції. Яким чином вона буде сформована, чи буде сформована, яким чином вона протримається. Чи в цьому контексті йдеться про посади, які та чи інша політична сила розраховує зайняти в процесі формування цієї коаліції. Виникає дуже цікаве питання. Мені направду буде дуже шкода людину в межах парламенту, яка буде координатором цієї коаліції, оскільки саме на цю людину буде покладено обов’язок явки депутатів в сесійний зал для голосування. Стовідсотково можна буде передбачити, що Партія регіонів буде уважно і послідовно відслідковувати як реєстрацію, так і персональне голосування кожного з депутатів, а не збір карток, оскільки Конституцією передбачене персональне голосування. Цікаво, хто буде готовий в силу своїх професійних здібностей взяти на себе відповідальність.

Остап Дроздов:

Я переведу розмову в інший сценарій. Тимошенко погоджується скасовувати Закон про Кабмін, тобто президентові вертаються його суттєві повноваження. З цього робимо висновок, що Тимошенко робить ставку на президентські вибори 2010. І для неї пост прем’єра – це такий трамплін перед постом президента. Це означає, що Віктору Ющенку з його рейтингом 14 відсотків, можна вже збиратися відпочивати на пасіці.

Юрій Шведа:

Я перед виборами говорив і тут в тій студії Степан Курпіль дуже мене критикував за наступну тезу. Я говорив про те, що ті вибори по суті нічого не змінять. Я притримуюсь тієї думки і вона сьогодні чітко показує, що як було у парламенті пів на пів. Була більшість біло-синя, яка опонувала помаранчевій більшості, БЮТ в першу чергу. Тепер воно на два голоси змінилося, але суттєво і радикально нічого не змінилося після виборів.

І суть полягає в наступному. Якщо далі буде продовжуватися оця конфронтаційна політика, згідно з якою одні демократи, а інші не демократи, одні правильні, а другі неправильні, то ми далі будемо наступати на ті граблі, які вже раз дали нам по чолі. Фактично на сьогодні мова йде про те, що ситуація є такою, якою вона є. І вона є формалізована і закріплена тричі демократичними виборами. І є ті сили, які є. І між ними треба сідати і домовлятися про те, як рухатися далі. Не воювати і заганяти один одного в глухий кут, раніше одні захоплювали щитові, а тепер інші будуть це робити. І знову ніякої політики не буде. І другий момент, про який ми говорили і який накладається, на жаль, і на парламентські вибори і на обрання – це наступні президентські вибори. Тому розглядати посаду що спікера, що, особливо, глави уряду – це давати людині можливість ставити одним із серйозних претендентів на наступних президентських виборах. Я думаю, що з цієї точки зору жоден з оцих харизматичних лідерів, який спить і бачить себе наступним президентом України, навряд чи буде допущений до цієї стартові площадки на наступні президентські вибори.

Тому я маю великий скепсис щодо того, що помаранчева коаліція відбудеться і що Юлія Тимошенко займе посаду прем’єра.

Остап Дроздов:

У нас є на прямому телефонному зв’язку Донецьк, журналіст і політичний експерт Сергій Гармаш.

Я радий вас вітати вдруге в програмі «Прямим текстом». Що донецька еліта, аналітики думають про так звану демократичну помаранчеву коаліцію. Так  видно, що така коаліція доволі поглиблює політичний розкол між Сходом і рештою країни. Ваша думка з Донецька.

Сергій Гармаш:

Що може Донецьк думати про помаранчеву коаліцію? Звичайно, вони думають, що це погано для Донецька і вони будуть чинити усілякі перешкоди. Але щодо мене особисто, то я думаю, що ця коаліція відбудеться, бо у помаранчевих немає просто іншого виходу, щоб залишитися хоч при якійсь владі. Тому що якщо ця коаліція не відбудеться, то я думаю, що вони втратять владу на багато років.

Остап Дроздов:

Що у такому випадку чекати від Партії регіонів, коли буде офіційна демократична коаліція? Буде другий Сєвєродонецьк?

Сергій Гармаш:

Партія регіонів буде блокувати трибуну, тобто робитиме усілякі перешкоди. Але я думаю, що самі депутати Партії регіонів, деякі з них вже змирились з думкою, що буде помаранчева коаліція. І вони готуються до опозиції і президентських виборів.

Остап Дроздов:

Тобто, фактично не буде якихось диверсійних планів? Знову опрацювання певних депутатів, поіменне голосування, блокування голосування і так далі.

Сергій Гармаш:

Ви знаєте, будуть усілякі диверсійні плани, тому що це все політична боротьба. А інакше для чого вони там сидять. Велика частина розуміє, що скоріше за все, всупереч цим диверсійним діянням коаліція відбудеться.

Остап Дроздов:

Пане Сергію! Я вам дуже дякую за коментар з Донецька.

Бачите, донецький колега каже, що регіонали готові йти в опозицію і вже готуються там бути.

Назар Бойко:

Можливо, як один з варіантів, вони можуть готуватися до цієї опозиції і пояснюю чому. Питання стоїть в площині як майбутніх президентських виборів, так і в площині незавершеності Конституційного реформування. Тобто, сьогодні всі політичні сили, в тому числі і президент розуміють, що в такому стані Конституція, як вона сьогодні існує, не може продовжувати існувати довго. Оскільки даний формат Конституції передбачає два-три-чотири центри впливу і підпорядкування. Такого довго бути не може. І ціна майбутньої президентської посади буде визначатися тим, яких обрисів набере Конституція і яких повноважень вона надасть цьому президенту. І тому і Юлія Тимошенко, і Віктор Ющенко, і Віктор Янукович як представники своїх політичних сил, за якими стоїть достатньо вагомий електорат, прекрасно це розуміють, і будуть корегувати свою поведінку, залежно від того, як буде змінюватися конституційний процес.

Остап Дроздов:

На завершення львівське питання. Цілком логічно, що БЮТ буде претендувати на посади губернаторів. Принаймні у тих областях, де він переміг. Це, напевно, стосується Львівщини. Ваш прогноз. Коли знімуть Петра Олійника з губернатора?

Юрій Шведа:

Якщо йти за тією логікою, яку проповідують в БЮТ, що в тих областях, де вони здобули підтримку, мають змінитися губернатори, то від НУ залишиться один губернатор Закарпаття. Тоді вертикаль президентської влади поширюється тільки на одне Закарпаття, що абсолютно мабуть не входить в плани президента.

Думаю, що сьогодні йдуть дуже серйозні торги про те, якщо давати посаду прем’єр-міністра, то від чого доведеться відмовитися. І я так зрозумів, що на сьогодні вже вициганили все. Забрали половину міністрів під протекторат президента і його сили. Я думаю, що питання губернаторів теж буде питанням прерогативи президента. Міністра оборони, міністра внутрішніх справ і так далі. Залишиться за великим рахунком прем’єр-міністр, який буде запрошувати на свій уряд. Свого часу Зварич був міністр юстиції, який посилав на засідання уряду свого заступника і говорив, що мені там робити нічого, я по квоті президента.

Назар Бойко:

Я би те питання повернув під іншим кутом зору. Це питання може бути потенційно дуже конфліктогенним в сфері місцевих осередків партії «Батьківщина». Оскільки в більшості областей, порівняно навіть з минулими виборами – тоді НУ здобула три області, тепер тільки Закарпатську, ця ситуація, якщо за центральні посади Блок Юлії Тимошенко почне здавати посади на місцевому рівні – губернаторів, голів районних райадміністрацій, посади в органах виконавчої влади нижчого рівня, то це може мати наслідком достатньо велику кількість конфліктів в місцевих осередках БЮТ. Оскільки люди, які працювали на результат на загальнонаціональному рівні, природно очікують певних дивідендів на місцевому рівні. Тому що люди вкладали свої зусилля, кошти. І дуже цікаво, як себе поведе Юлія Тимошенко. Наскільки це прем’єрство для неї є важливим. І від чого вона відмовиться.

Остап Дроздов:

Маєте можливість сказати кілька речень, щоб підсумувати сьогоднішню передачу. Ми маємо 228, ми маємо незрозумілу ситуацію з поведінкою Партії регіонів. Тобто, що ми маємо.

Юрій Шведа:

За великим рахунком, ми зараз нічого не маємо. Ми маємо те, що нав’язується через ЗМІ, піар і так далі, що рівним рахунком нічого не значить. Це наразі ні про що не говорить. Так що це є чиста пропаганда. Мій прогноз є наступним: попри всі розмови, що вона є, існує, все розподілено і  все так гарно, ще треба перейти два дуже серйозні випробування в стінах парламенту – це вибори спікера парламенту, і я не бачу там Кириленка, там є багато серйозніших претендентів – той же Плющ, той же Литвин, які могли б претендувати на цю посаду. А з приводу глави уряду, то у мене дуже великі сумніви, що 228 там знайдеться.

Назар Бойко:

Мені дуже приємно те, що експерти як на Сході, як в Центрі, так і в львівській області десь зійшлися на тій самій думці, що ця коаліція є достатньо відносна. З іншого боку, я можу дати такий певний прогноз. Чого найбільш боюся, так це патової ситуації, коли в день голосування за прем’єра БЮТ і НУ не дають достатньої кількості голосів – 226, і ми будемо мати ситуацію, коли потрібно буде йти або на нові вибори, або збирати нові круглі столи, підписувати нові універсали. І вирішувати ситуацію тими методами, які вже себе не виправдали.

Остап Дроздов:

Буде нагода зайвий раз зустрітися і поговорити про якісь діяння політиків.

Дякую вам за участь у програмі. Заочно дякую усім учасникам прямих включень. Це була політична програма «Прямим текстом». Ми сьогодні намагалися говорити про так звану демократичну коаліцію. Ми зустрінемось рівно через тиждень. Наступного тижня у цю студію нам обіцяв вже вдруге прийти почесний президент футбольного клубу «Карпати» Петро Димінський. Будемо його чекати. До наступного четверга. Всього доброго.


Програму підготовлено за участю Суспільно-гуманітарного консорціуму "Генеза".