КУПОЛ. Культура і Політика. КУПОЛ. Культура і Політика.
 НОВИНИ   ВИБОРИ   СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ   ІНТЕРВ'Ю   ДАЙДЖЕСТ   ГОЛОСУВАННЯ   ПРО НАС  
КуПол по-старому вперед! версія для друку вперед! в закладки! вперед!
 

НОВИНИ

Гість програми – Герой України Левко Лук’яненко
20.05.2008

By: 15.05.2008 р., 22.05-22.50 - прямий ефір, 17.05.2008 р., 15.00-15.45, повтор

Автор і ведучий програми – Остап Дроздов.   Експерт у студії – політолог Петро Жук.   Журналісти – Оксана Колодрубець, ЛОДТРК, Влад Якушев, Zaxid.net.   Остап Дроздов:   Доброго вечора. Вас вітає 12 канал і політична програма „Прямим текстом”. Мене звати Остап Дроздов. Сьогодні у нас в гостях Герой України, старійшина української політики Левко Григорович Лук’яненко.



Пане Левку! Я радий вітати вас у цій студії. Я знаю, що ви зараз відпочиваєте у Моршині, тому хочу запитати, як ви себе почуваєте?

Левко Лук’яненко:

Перш за все хотів вас привітати – добрий вечір, шановні телеглядачі Львова і Львівщини. Я радий, що ви мене запросили сюди, бо справді я зараз знаходжусь у Моршині і можу скористатися цим моментом. В Моршині я був не один раз, але як агітатор і партійний діяч. Приїдеш у клуб, виступиш перед людьми – знову сів у машину і поїхав. А тут маю можливість походити і помилуватися природою.

Остап Дроздов:

Ми вам сьогодні відпочити не дамо. Крім мене у цій студії присутні журналісти, а також експерт – соціолог і політолог Петро Жук.

Пане Левку! Ви напевно стежите за тим, які баталії точаться наверху, як досить агресивно воює між собою Ющенко и Тимошенко. Нас цікавить ваше бачення – що відбувається і хто винен.

Левко Лук’яненко:

Те, що відбувається зараз в Україні – це відбувається дуже позитивний процес очищення України від різних негативних явищ. Уявімо собі таку абстрактну картину, яка не прив’язана до Ющенка чи Тимошенко. Є злодій, а є людина, яка стоїть поруч і знає, що то злодій, але вона мовчить. Коли ми від абстракції переходимо до того, що маємо в дійсності, то я вам скажу, що є зіткнення різних інтересів. З одного боку ми бачимо, що Блок Юлії Тимошенко відстоює постійно ту позицію, яка на сьогодні є найбільш вигідна для народу і цілої України. Я так її бачу і мене зовсім не задовольняє те, що наш шановний президент дивиться на уряд як на окрему державну структуру і з нею дуже сперечається. Було б набагато нам усім приємніше, коли б президент сприймав уряд як частину нашої влади і з ним співпрацював, а не суперечив. Проте така єдність поглядів у реальному житті ніколи не буває. Повна єдність у нас на цвинтарі. Всі спокійно лежать, мовчать і всі згідні. А там, де є живі люди, де є різні інтереси, навіть щодо оцінки ситуації в Україні, навіть щодо окремих політичних проблем чи економічних проблем, навіть щодо того самого Одеського припортового заводу – там виникають суперечки.

Остап Дроздов:

Ви вжили таке досить ключове слово – інтереси. На ваш погляд, які інтереси переслідує БЮТ?

Левко Лук’яненко:

Я точно відповісти не можу, бо я не маю детальної інформації. Я знаю те, що знаєте ви і кожен знає, дивлячись телевізор. Про що йде мова. Вся наша помаранчева коаліція обіцяла людям, що поверне заощадження, які у людей були на Ощадних книжках. Очевидно, що коли ухвалили такий пункт у програмі, то розраховували, звідки взяти ці гроші. Я думаю, що вартість припортового Одеського заводу входила у ту розрахункову суму. І тому коли зараз голова Фонду Держмайна Семенюк не хоче, щоб цей завод був проданий, таким чином не можуть бути одержані ті кошти, які були закладені.

Остап Дроздов:

На вашу думку все сходиться на тому, хто буде контролювати всю приватизацію в Україні і Фонд Держмайна.

Левко Лук’яненко:

Ви розширили. Я сказав конкретно. Бо проблема ширша, коли брати ширше, тоді ми зможемо поставити питання про ширше співвідношення політичних сил в Україні. У Верховній Раді, як і в Україні дуже чітка розстановка політичних сил. Але це трошки інше. З одного боку ми маємо Партію регіонів і Комуністичну партію. З другого боку ми маємо помаранчеві сили, які ввійшли і стали більшістю у ВР. ПР і комуністи – це та сила, яка є агентурою Москви. Частина з цих сил просто виступає проти української державності. Наприклад, Комуністична партія не є в опозиції до уряду, вона є в опозиції до держави. Вони не визнають нашу державу. І вони носять не жовто-блакитний прапорець, а радянський.

Остап Дроздов:

Але ж БЮТ також носить сердечко.

Левко Лук’яненко:

Це проблема вибору. Це не носить зовсім того характеру. Коли говоримо про загальну розстановку політичних сил, то з одного боку бачимо промосковські сили, а з другого – українські сили. Між українськими силами, звичайно, також є різні погляди відносно того, що треба робити і як треба робити. Тому там і є ці суперечки.

Влад Якушев:

Ми з самого початку навели дуже цікавий приклад: що є злодій і є хтось, хто стоїть поряд. Суперечка в нас точиться між президентом і прем’єром. Оскільки ви кажете, що думка прем’єра і дії прем’єра відповідають інтересам народу, то виходить, що злодій президент. Скажіть прямим текстом, хто злодій?

Левко Лук’яненко:

Прямим текстом ніхто не має права сказати. Бо це можна сказати після того, коли б встановив суд. Тому, звичайно, ми так не можемо говорити. Щодо метафоричності, то я знаю, що президент також патріотичний чоловік. І він багато зробив дій, які свідчать про це. Він дбає про Україну. Мова ж йде про економічні моменти, в яких відбуваються ці суперечки. Ми можемо пригадати попередню дуже гостру історію – РосУкренерго. Уряд Тимошенко розцінював її як проміжну структуру, непотрібну п’явку, яка ссе з України кров. І з цієї теми була гостра боротьба, яка привела до того, що Ющенко навіть полетів у Москву розбиратися з тим газом і з тим, хто це створив, вклав кошти і як можна ліквідувати. Це один приклад був. Ще один приклад. Одеський припортовий завод – приватизувати його чи ні. Я детально не знаю, але мені відомо із попередньої діяльності в блоці, у фракції, у БЮТ, що є прагнення навести більш-менш законність в Україні і припинити розкрадання.

Оксана Колодрубець:

Ми завжди говоримо «уряд Тимошенко». Як на мене, це є коаліційний уряд. І перед тим, як виконувати одну із передвиборчих обіцянок – роздати людям заощадження Радянського союзу, то мені здається. що коаліційний уряд мав би подумати, звідки взяти кошти і чим наповнювати дохідну частину бюджету. То чи не є це помилка для прем’єра і чи не є це перший крок неузгодженості. Тобто, уряд Тимошенко і коаліційний уряд. Друге питання. Ми знаємо, що вже в квітні ви звернулися з відкритим листом до президента України, щоб він не чинив тиску на уряд. Чи вдалося вам зустрітися з главою держави? Про що ви говорили?

Левко Лук’яненко:

Коаліційний уряд мав чіткий план, звідки взяти гроші. Ми всі знаємо, що наша митна служба давала приблизно 10 відсотків із того, що приходило до неї, в державу, а решту розтягували по кишенях. Шлях розтягування по кишенях починався від митниці, далі до обласного керівництва, а далі до Києва. І так йшло до Кучми. Навести порядок у митниці – це означає повернути величезні гроші у бюджет. Це один із прикладів.

І тому коли коаліційний уряд планував повернути гроші громадянам, то оце і було джерело. Таких джерел було багато. І тому уряд на це розраховує. Тому він пішов на цю акцію – повернути заощадження.

Що стосується другого питання, то зустріч відбулася 6 числа з моєї ініціативи. Зустріч була довга – 1 годину і 25 хвилин. Ми обговорювали різні проблеми. Я туди пішов не для того, щоб вирішити якісь дрібні проблеми моєї роботи чи якісь партійні справи. Мене цікавила стратегія розвитку України на майбутнє. Всю стратегію я розділив на три важливі питання. Перше – яка ми нація. Що ми за українці. Друге – яка земля в нас є. Господь Бог наділив українців найкращих клаптем земної поверхні. В якому стані ця земля. Як її зберегти і як зробити, щоб вона була місцем розквіту і розмноження української нації.  І третє – коли формувалася українська нація, то ми мали свою психологію, що зумовлювало особливий погляд на предмет. Українці побачили птаха – і назвали його на Східній Україні чорногузом, тут бузьком назвали. Пізніше прийшло ще одне слово – лелека. Ми побачили тварину, яка бігає і назвали її конем. Це відповідало нашому погляду. Відповідно до нашої психології, ми назвали зорі, космос і так далі. Так формувалася наша мова – віддзеркалення нашої психології. В той же час мова – спосіб творення нашої культури, нашого національного духу, всієї духовності.

Остап Дроздов:

Чи ви побачили в президентові Ющенкові людину, яка дає собі розуміння, якою країною він керує і якою нацією. Я переконаний, і це не сьогоднішнє  моє переконання, що президент – дуже розумна людина. І він розуміє проблеми. Але кожна людина має ще свій життєвий досвід. Цей життєвий досвід накладає відбиток на поведінку людини. Я юрист. Я вивчав історію держави і права, вивчав Стародавню Грецію, Римську державу і так далі. Я був теоретично підготовлений. Далі моя практика була в тому напрямку і тому я добре знаю, як діють механізми держави.

Життєвий досвід у нашого президента трохи інший. І тому, з точки зору державного діяча, він дещо робив не так ефективно, як можна було б робити. Або просто не робив. Приклад. Всі ми знаємо, що всяке суспільство не складається з ангелів. У ньому є люди, яких треба нагороджувати, хвалити і підносити. Але і є люди, яких треба садити в тюрму. І тому в період передвиборчої кампанії було гасло – бандити будуть сидіти в тюрмі. Коли ми обрали Ющенка президентом, то виявляється, що ніхто не сів у тюрму. Це витікає із його становища, із його досвіду. Юрист, який знає, що таке державна машина, так би не робив. Він так зробив. І тому проявилась або його над гуманність. Може він думає, що можна кожного злодія переконати і зробити чесним роботягою. Або якісь інші причини.

Петро Жук:

Хотів би виділити три моменти. У Левка Григоровича – чорне і біле, все. Разом з тим, пане Левку, чорне – великі олігархічні клани, яких при Юлії Тимошенко не менше, ніж при нашому шановному президентові. Гроші ж були в них більші. А хто ж їм гроші давав – не ми ж з вами давали. Тобто, не можна сказати, що там самі ангели зібралися. Може пан Губський ангел, не знаю. Балога – не ангел, Дорошенко – не ангел. Але народ дивиться по-іншому. І ті, і ті в однаковій суспільній ситуації. Це один момент.

Другий момент. Кажете про уряд Юлії Тимошенко, треба людям роздати. Добре. Але ж ви представляєте партію, яка має консервативну ідеологію, тобто праву ідеологію. А в консервативній ідеології основне – треба працювати. І треба заробити. А роздати, розділити – це є соціалістична ідеологія. І цією соціалістичною ідеологією, користуючись тим, що наш народ залишився радянським, Юлія Тимошенко виграла вибори. І треба це виконувати. Але ж до чого це веде – ми прекрасно знаємо: роздавати все ціною майбутніх поколінь. І чому б зараз не займатися іншим? Ми знаємо, що для розвитку країни, для розвитку економіки передовсім треба стимулювати малий і середній бізнес. Українська нація завжди була сильна українським середнім класом – українським куркулем, українським заможним селянином. І в УПА йшли такі люди і це було основою незалежності. Чому замість того, аби розділювати недорозділене або перерозділене між своїми і чужими олігархами, не дати максимальні можливості розвитку підприємництва – природного підприємництва українця.

І третій момент. Кажете, що є сили українські і антиукраїнські. Я розумію, коли в старі часи це казали. Комуністи зі своїми трьома відсотками – це зрозуміло. Але якщо за ті антиукраїнські сили проголосувало майже пів України, то ми не можемо цього ігнорувати. Ми мусимо переконувати ці пів України, що, люди добрі, ви не за тих голосували. Або подивитися. Може серед тих сил – не всі антиукраїнські. Не можна вважати себе мудрішим за когось. Вони не є вже аж такі нерозумні. І з таким же успіхом є певні підстави назвати антиукраїнським Блок Юлії Тимошенко. Реально – невиконання обіцянок, дискредитація української ідеї, гіперінфляція. Набагато краще, якби ця інфляція була в уряді Януковича. Чудесно було б, всі зараз плескали і казали – ура, зробимо українську державу. А то іменем української ідеї руйнується українська держава. Кому, як не Москві найбільше цього треба? Хоча Москву теж не треба перебільшувати. Там зараз перехід від царського режиму до парламентського режиму. Та команда, яка приватизовує нафтові і газові родовища і дурить російський народ, небезпечна теж.

Левко Лук’яненко:

Чому я назвав Компартію і ПР антиукраїнською силою? Коли вони стали після виборів більшістю, то що вони спланували. Вони хотіли купити 300 депутатів, а потім вони нададуть російській мові статус державної і ліквідують президентство. Це шлях до перетворення України в Малоросію. Тому я називаю цю силу антиукраїнською.

Остап Дроздов:

В новому варіанті Конституції від БЮТ про це саме йдеться. Про утворення парламентської республіки, фактично з номінальним президентом.

Петро Жук:

Мені особисто перед виборами давали проводити соціологічне дослідження, але я відмовився, чи не буде корисно російській мові надати статус державної, як на це зреагує населення. Тобто, в БЮТ ця думка також є.

Левко Лук’яненко:

Коли я працював у БЮТ, то я належав до Української республіканської партії. Ми були автономною величиною у тому блоці і не з усім ми погоджувалися. Були моменти, коли ми голосували не так, як партія «Батьківщина». Тому тут не можна ставити знак рівності. Але чим відрізняється БЮТ чи помаранчева коаліція від ПР і комуністів. Тим, що хоч ці говорять українською мовою визнають українську державу. У той час як ті взагалі ігнорують українську мову і не визнають державу. Я розумію, що це все відносне. Але тим не менше, хто веде більшу боротьбу проти тих сил. Звичайно, БЮТ.

Петро Жук:

А  чому не президент Ющенко?

Левко Лук’яненко:

Я сказав, що президент багато робить доброго.

Тепер щодо заощаджень. Якщо взятися до історії цього питання, то я і республіканці у ВР, ми всі виступали за інше – за те, щоб уряд виступив перед Російською Федерацією і нехай Росія поверне ті кошти. А якщо Росія не хоче повернути ті кошти, то тоді подати в  міжнародний суд і примусити Росію повернути ті кошти.

Остап Дроздов:

Юлія Тимошенко віддала гроші з бюджету. Тобто, наші з вами гроші.

Левко Лук’яненко:

Вона взагалі-то виконала популістську позицію Верховної Ради, яку ВР займала протягом десяти і більше років. Тому через це, що наша вимога поставити це питання перед Росією, воно завжди відкидалося.

Оксана Колодрубець:

Пане Лук’яненко. Всі ми знаємо, що ви є почесним головою УРП. Але так само ми пам’ятаємо, що в 1998-99 роках ви були одним із співголів Національного фронту. Саме цей фронт об’єднував праві сили. Якщо зараз в парламенті ми маємо ліві, ліберальні сили, то фактично ніша правого крила порожня. Ви сьогодні не працюєте в БЮТ, ви дійсно відійшли, як свого часу відішли від певного уряду, коли вас не задовольняв його напрямок. Які політичні сили в Україні можуть зайняти цю нішу?

Левко Лук’яненко:

У нас зараз є більше, як 150 партій і всі – клуби по інтересах або із зовсім розмитою ідеологією. Фактично ми з вами є свідками того, що дуже мало політиків, які дотримуються якоїсь одної ідеології. Але дуже багато політиків, які мають свої бізнесові хатні інтереси і це керує їхньою діяльністю. Тому ідейних політиків мало. Друге. Ми відчуваємо, що та провідна верства, яка керує Україною з 1991 року, що вона керується не інтересами України, а вона керується своїми власними інтересами. Вона була вихована у проросійському комуністичному дусі і тепер користується своїми посадами у виборних чи виконавчих органах влади для того, аби забезпечити свою сім’ю, своїх знайомих і свої клани. Тому ми в перехідній стадії. І ця провідна верства, яка зараз є, не дасть Україні добра. Україна мусить чітко розуміти, що зріє нова політична генерація, нова політична еліта. Вона патріотична і вона дбатиме про Україну.

Я час від часу зустрічаюсь з молодими людьми. Ці люди закінчили вже освіту – їм по 25-28 років. Вони не бояться КДБ, бо не знають. Для них Україна – вільне природне явище. Вони думають над тим, як зробити Україну справедливою, як законність запровадити, як дати можливість розвиватися не тільки економіці, а й нашій культурі, нашому мистецтву, нашій літературі. Це люди широкого світогляду. Це те покоління, яке прийде до влади і дасть Україні новий подих для нового життя. Коли вони прийдуть? Безперечно, ще не на наступних виборах.

Остап Дроздов:

Коли ви йшли в першій п’ятірці БЮТ на двох попередніх парламентських виборах, то це була ваша ідейна позиція, ви були ідейний політик в першій п’ятірці БЮТ? Чи ви ідейний бютівець?

Левко Лук’яненко:

Я ідейний республіканець. У політиці бувають договори. УРП домовилася з іншими. Якщо говорити про 2002 рік, то нас було 6 партій, які домовились створити передвиборчий блок. Ми оцінили обстановку, що сама Республіканська партія не зможе подолати 3% бар’єр. Значить треба шукати союзників.

Остап Дроздов:

А чим ви керувалися, що саме Юлія Тимошенко стала вашим патроном, вашим локомотивом, яка вас протягнула в парламент. Ви побачили в Юлії Тимошенко націоналістку, чи прихильницю консервативної течії?

Левко Лук’яненко:

Ми в ній побачили сміливого політика. Талановитого політика, який не боїться труднощів. Яка витримала ув’язнення. Це політик, який має свою позицію. Коли вона стала віце-прем’єром із паливно-енергетичного комплексу, то вона перед всією Україною оголосила війну суркісам і іншим. І це була серйозна війна, яка привела її до тюрми. Якби вона на це не пішла, то могла б бути у кучмівській команді і ні в якій тюрмі не сиділа. Але вона проявили свою позицію і ця позиція була позицією боротьби проти кучмократії.

Остап Дроздов:

Тобто ви до цієї людини відчували якусь особистісну симпатію, а не ідейну чи політичну.

Левко Лук’яненко:

Ні, тут особисті симпатії ні до чого. Я побачив у ній сміливого і  послідовного борця.

Остап Дроздов:

Чи ви розчарувалися в ній зараз?

Левко Лук’яненко:

Життя висуває нові проблеми, які потребують нового розв’язання. І вони часом міняють тактику людини. Від того часу я був високої думки про неї, бо вона щораз підтверджувала правильність своїх позицій. Зараз я про неї позитивної думки, бо я вважаю, що вона основна сила, яка протистоїть ПР і комуністам.

Остап Дроздов:

Чи не здається вам, що вас, таку легендарну постать української політики просто залучили до БЮТ як певний бренд, щоб зачепити на гачок правого націоналістичного виборця?

Левко Лук’яненко:

Це абсолютно так і було. Вона прекрасно розуміла, що я представляю націоналістичний сектор українського суспільства. Але я прекрасно розумів, що ми самі не зможемо подолати 3% бар’єр, а от, прийшовши у ВР, разом із союзниками, бо ж йшов Хмара, Матвієнко – це наша трійця, і з їхнього боку також була трійця. Це сила, яка стояла на патріотичних позиціях і в такий блок варто було йти. Не розмиватися. Не розпливатися. Але, зберігаючи свою автономію, в такому союзі можна було йти.

Влад Якушев:

Пане Левку! Я з вами погоджуюсь, що протягом останніх років – один уряд, другий уряд, фактично керували країною бізнесмени. Через свої бізнесові інтереси, а не патріотичні вони дискредитували себе. Логічно, що в такій ситуації патріотичні сили мали би набирати в рейтингу, а соціологічні опитування показують, що йде навпаки, спад. Чому?

Левко Лук’яненко:

Справа в тому, що, на превеликий жаль, сталося так, що приблизно з 1992 року Рух не виправдав ту надію, яку народ на нього покладав. Коли влада опинилася у комуністів, а потім вони утворили злодійські клани, то народ думав, що рух буде альтернативою і буде боротися за справедливість і законність. Рух розчарував людей. Вони так чи сяк пішли на примирення із владою. Я згадаю вельмишановного Чорновола, який заснував газету на гроші радника Кучми Вадима Рабиновича. Але потім це привело до чого? Розробляли дві Конституції – дві комісії, одна з яких президентська, а друга у Верховній Раді. Він пішов із президентською командою і підтримав президентський варіант. Президентський варіант передбачав двопалатний парламент і виносити Конституцію на ухвалення референдуму. Це було катастрофічно.

Остап Дроздов:

Тепер у БЮТ націоналісти не бачать цієї сили. Тому що нічого націоналістичного у БЮТ вже нема.

Левко Лук’яненко:

Не зовсім так. БЮТ складається із різних партій. Там є соціал-демократична партія і Батьківщина є, і ПРП. І завжди в ній були патріотичні люди. І в Батьківщині навіть були дуже патріотичні люди.

Оксана Колодрубець:

Згадаємо 1989 рік, коли немає ще незалежної України, але вже є паростки національно-визвольної демократичної боротьби. Ви тоді опублікували свою працю «Що далі?». Пройшло майже 20 років. І як героя України, людину з великим досвідом, яку свого часу засудили до розстрілу, і яка не боялася ні московського КДБ, незважаючи на те, що закінчила Московський університет, що далі може бути, на вашу думку, в найближчий період? Нові вибори? Розвал коаліції? Спрогнозуйте.

Левко Лук’яненко:

Я вірю в те, що що Бог дає, то краще виходить. Дивіться, після виборів 2006 року більшість була у ПР, соціалістів і комуністів. Вони переоцінили свої можливості, хотіли купити 300 депутатів і перетворити Україну в Малоросію, замість того нові вибори, вони програли і стали в опозиції. А наші помаранчеві сили стали переможцями. Якби вони не пішли на цю авантюру, то були б більшістю у парламенті до 2011 року. Але Господь прискорив очищення ВР від соціалістів. Зараз, якщо будуть дострокові вибори, то ПР втратить ще, бо вона на 10% вже зменшила. А наші помаранчеві сили збільшать. І таким чином зможуть конструктивніше проводити політику.

Оксана Колодрубець:

Ви вважаєте, що помаранчеві сили збільшать свій рейтинг навіть після того, як вони доведуть, що вони неспроможні працювати у владі.

Левко Лук’яненко:

Як відомо, помаранчеві сили складаються із кількох.

Остап Дроздов:

Але вони вже всі у владі. Вже нема помаранчевих опозиційних. Всі показали, що працювати разом не можемо. Кожен тягне в свою кишеню.

Левко Лук’яненко:

Але всі люди бачать, що там є різні сили. Одні в помаранчевому таборі ледве пройдуть у ВР, зате інші наберуть більше.

Оксана Колодрубець:

Так будуть вибори чи ні.

Левко Лук’яненко:

Звичайно, їх небагато хто хоче. Можливо, що і не буде. Нам треба буде почекати до листопада, бо я думаю, що найбільше загострення буде десь у кінці жовтня-листопаді. У нашому українському ритмі життя так буває.

Остап Дроздов:

Так все-таки, хто кого з’їсть? Ющенко Тимошенко чи Тимошенко Ющенка?

Левко Лук’яненко:

Я не хочу наперед визначати. Бо якщо будуть вибори, то виборці про це скажуть. Я не хочу сказати цю думку через те, що я бачу великі позитивні моменти і у Юлії Тимошенко, і в нашого президента. І я хотів би ще подивитися, хто буде що робити завтра-післязавтра і в найближчий час. Після моєї зустрічі із президентом  бачу, що він готовий вжити багато конструктивних заходів. На зустрічі третім був присутній колишній міністр культури Богуцький. Ющенко йому сказав: організуйте Лук’яненкові із міністром освіти і підготуйте проект указу, який я підпишу для того, щоб почати новий навчальний 2008-2009 рік із вашими пропозиціями. Це надзвичайно добре.

Петро Жук:

В мене такий висновок: Левко Григорович молодий, як і все життя.  Він оптиміст. І він бачить ту молодь, яка збудує нам нашу Українську державу. Звичайно, той оптимізм трошки прикрашає і ідеалізує. Зокрема, була ідеалізована ситуація з Рухом. Зрозуміло, що Рух був створений не без участі української Служби безпеки і партійних владних структур, які потім взяли собі майно, які стали олігархами. Які сприяли, і Леонід Макарович Кравчук, попри його патріотизм, разом з тим він також сприяв створенню цієї олігархічної системи. І це напевно було правильно. І не можна було від Руху вимагати того, чого він не міг зробити.

Так само і зараз. Ми не можемо вимагати ні від Тимошенко, ні від оточення Ющенка – від самого Ющенка можемо вимагати, тому що він все-таки президент, він наше лице – ми не можемо вимагати переступити через своїми інтереси, передусім економічні, бізнесові і чисто людські зобов’язання, які йдуть часто всупереч інтересам народу, і не можемо ідеалізувати, що все буде гладко. Але ми маємо максимально донести народу: люди, зрозумійте, за кого ви голосуєте. За які гроші ведеться величезна реклама, що таке великі партії, і дай Боже, щоб ваша партія, Левку Григоровичу, яка є маленькою, стала великою. І інші ідеологічні партії, передусім праві, були справді партіями, які б відображали праву ідею і вели український народ до майбутнього, яке, я бачу, що ви свято вірити, і погоджуюсь з вами, безперечно, світле і добре.

Остап Дроздов:

У нас якесь таке світле закінчення програми. Ваше слово на завершення програми.

Левко Лук’яненко:

Свого часу я читав історію не для того, щоб запам’ятати факти, а для того, щоб з неї зробити філософські висновки. І коли бачиш те, що сьогодні відбувається, то воно може здатися випадковістю. А коли читаєш історію, і кладеш те, що сталося, у хронологічний відрізок у сто років, тоді абсолютна закономірність. Дивлячись із такої довшої хронологічної перспективи, я абсолютно впевнений, що Україні належить велике майбутнє. Але для того, щоб ізраїльтяни звикли до свободи, Мойсей їх 40 років водив по пустелі. Треба, щоб вимерло старе покоління, бо старе покоління, бо старе покоління казало: відведіть нас назад в Єгипет, бо там давали тричі на день їжу і з нас нічого не вимагали. Тільки треба було робити. Так от Україною керує оте старе покоління комуністичного виховання і промосковської орієнтації, і чекати, щоб це покоління дало нам справді українську Україну – нереально.

Але я так само бачу, що вже підростає молодше покоління, таке, як ви, яке створить нам українську Україну. Оце дає мені, старому чоловікові, підстави для оптимізму і радості за майбутнє України.

Остап Дроздов:

Пане Левку! Я вам дуже дякую за ваші слова і за вашу участь у програмі. Бажаю вам гарно відпочити в Моршині і набратися сил. І – вперед до майбутнього.

Це була політична програма «Прямим текстом». У нас в гостях сьогодні був завжди молодий український політик Левко Лук’яненко. Всього доброго. 



Назад до списку

21:01 ( 6.04.2020)
У Львові з підозрою на коронавірус госпіталізували чотириденне немовля

17:24 ( 6.04.2020)
Пострілом у голову в Миколаєві поранили авторитета "Мультика"

14:51 ( 6.04.2020)
У Києві склали протоколи на двох людей у парку: один був без маски, інший без паспорта

12:39 ( 6.04.2020)
У Києво-Печерській Лаврі четверо хворих на COVID-19

11:14 ( 6.04.2020)
Помер священник, який хворів на COVID-19 на Тернопільщині

no news in this list.

no news in this list.

Продається домен
правда.укр

Ідеально підходить для новинного сайта, чи інтернет-газети.
Вартість домена - 2500 USD

Контактна інформація
cu_pol@yahoo.com

15:39 (30.03.2020)
Рада ухвалила антикризовий закон: що він передбачає

13:38 (22.03.2020)
Поліція перевірятиме ізоляцію всіх, хто повертається з-за кордону

09:49 (16.03.2020)
У Британії очікують, що епідемія коронавірусу триватиме до 2021 року, захворіють 7,9 млн британців

14:20 (14.03.2020)
Аваков пообіцяв жорсткіші обмеження і кримінальну відповідальність через коронавірус

18:31 (31.03.2020)
Єрмак розповів про майбутнє консультативної ради з представниками ОРДЛО

Lolitastad Stockholm, Sweden Flyttstädning i Stockholm - Städhjälp från Lolita Städ We are cleaning company located in the Stockholm city, Sweden

no news in this list.

no news in this list.

22:57 ( 5.04.2020)
В Україні на COVID-19 захворіло вже 1300 осіб (+83), 37 померло

22:25 ( 5.04.2020)
Протокол лікування COVID-19 доповнять новими препаратами

18:57 ( 5.04.2020)
МВФ готовий задіяти весь свій резервний фонд для допомоги країнам

10:42 ( 5.04.2020)
Хворих на COVID-19 в Україні вже 1251 особа

23:47 ( 4.04.2020)
При в'їзді до Києва і в магазинах примусово мірятимуть температуру

Блок статей, Каталог статтей

18:04 (26.03.2020)
Як Кабмін пропонує Раді "порізати" фінансування міністерств: список

09:51 (24.03.2020)
Новий міністр економіки оновив декларацію: 13 мільйонів зарплати і рахунки в США та Україні

10:06 (22.03.2020)
Кабмін підтримав продовження контракту з Коболєвим на 4 роки

10:40 (19.03.2020)
Ціни на нафту відновлюються після обвалу напередодні

Центр політичних досліджень. Суспільно-гуманітарний консорціум «Ґенеза».
© 2004. КуПол (Культура і Політика). Всі права застережено.
© 2004. Розробка WebКузня