КУПОЛ. Культура і Політика. КУПОЛ. Культура і Політика.
 НОВИНИ   ВИБОРИ   СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ   ІНТЕРВ'Ю   ДАЙДЖЕСТ   ГОЛОСУВАННЯ   ПРО НАС  
КуПол по-старому вперед! версія для друку вперед! в закладки! вперед!
 

НОВИНИ

Гість програми – лідер «Братства» Дмитро Корчинський
3.06.2008

By: 29.05.2008 р., 22.00-22.45, 31.05.2008 р., 15.00-15.45, повтор

Автор і ведучий програми – Остап Дроздов.   Експерт у студії – Назар Мазур, політичний оглядач   Журналісти – Уляна Флишко, ЗІК, Дмитро Лінько, Росбалт.   Остап Дроздов:   Доброго вечора. Вас вітає 12 канал і політична програма „Прямим текстом”. Мене звати Остап Дроздов. Я знаю, наскільки все те, що зараз відбувається в українській політиці, і вас дратує, і нас також дратує.



І все-таки ми змушені вас трошки помучити наступні 45 хвилин. Ми хочемо компенсувати оцю вашу втому від політики досить непопулярними, дуже гострослівними речами, які сьогодні повинні прозвучати в ефірі. Бо коли, як не зараз. Тому я з приємністю хочу представити гостя нашої студії. Це просто відома людина, лідер «Братства» Дмитро Корчинський. З вами будуть розмовляти також представники львівських ЗМІ. В якості експерта – політичний оглядач Назар Мазур.

Пане Дмитре! Перше запитання, яке я хочу вам адресувати: чим «оце все» закінчиться – ви розумієте, про що я – і хто кого?

Дмитро Корчинський:

Все тільки починається і це чудово. Слава Богу, що Україна нарешті прокинулася від сну, відгуляла застій, якій гуляла всі 90-ті роки. І зараз, коли почалася по-справжньому політика, вона весь час ускладнюється і тому стає все цікавіше. Люди питають – а коли це все закінчиться. Та ніколи не закінчиться. Справа в тому, що українці люблять поплакати. В мене є родичі в селі – вже купили третю машину, збудували другий будинок: і всі так плачуть за радянською владою. І кажуть: як зараз погано, як ми всі втомилися від політики. При радянській владі вони б на цю машину і на другий будинок заробляли б ще три покоління. Але поплакати люблять. Українці – життєрадісні песимісти. Вони чіпляються за думку, що все погано, але буде ще гірше. І ця думка я для них стрижнем. Українці казали, що втомилися в 1914 році. Потім їх вистачило ще на 50 років війни і зараз, як з’ясовується, ми можемо повоювати ще. Ми вже відпочили.

Остап Дроздов:

А ми – то хто?

Дмитро Корчинський:

Всі українці. Коли люди вкажуть, що втомилися, то це означає, що їх трошки гризе сумління і це означає, що вони хочуть ще більших змін. Тобто, те, що є, їм вже піднабридло. Не втомилися, а набридло треба казати. А як набридло, то давайте танцювати нові танці. А чому їх гризе сумління. А тому, що коли в 2004 році вони виходили на Майдан, то для них це була просто розвага. Насправді всі ці львів’яни, які їхали в Київ, всі повернулися ні з чим. Хоч їм здавалося, що вони повернулися з Ющенком-президентом і Юлією-прем’єром. Потрібно було не танцювати, не скандувати «Ющенко, Ющенко», а потрібно було рватися і, як їхні предки, таки захоплювати адміністрацію президента, таки громити Кабмін. Жоден львів’янин не приїхав з Києва з сувеніром: не привіз ручку з Кабінету Міністрів, не привіз трошки сантехніки з президентської адміністрації. Не привіз відрізані вуха чиновника.  Через фестивалі доля країни не вирішується. Вона таки вирішується  через здобуття сувенірів. Наші предки ходили в Терцію за сувенірами. А галичани мали б поїхати в Київ за сувенірами.

Остап Дроздов:

Я, як людина, яка не була на Майдані з принципових міркувань, вас розумію. Але зараз ми говоримо про фестиваль інший. Люди вважають, що сама політика як окрема віртуальна реальність, це є фестивальна реальність, тобто це щось, на що вони не впливають і до чого відношення не мають. І от це власне набридло.

Дмитро Корчинський:

Політика свого часу і була вигадана як віртуальна реальність. Тобто, боротьба за владу була забрана з реального поля життя. Нам сказали так – ви не бийтеся між собою, а краще підіть і проголосуйте. Або краще підіть і зіграйте в шахи. Хто виграє, той у нас і буде вождем. Або киньте жереб. Раніше, в давній Греції, в Афінах посадових осіб вибирали жеребкуванням. Коли там була ще справжня демократія. Тобто, забрали з реального поля життя, віртуалізували і сказали: робіть що хочете, тільки один одного не вбивайте. Звісно, що це іноді набридає. Хочеться згадати поклик крові і таки діяти відповідно до цього.

Остап Дроздов:

Ми назвали те, що відбувається, «це все». Описово оцю всю гризню так назвали. Для вас «оце все» - це що?

Дмитро Корчинський:

Для мене це означає, що українська політика ускладнюється. Ніхто зараз не може зробити прогноз на тиждень вперед. Чи втримається уряд? Чи він буде посланий у відставку? На місяць вперед ми не можемо сказати, чи залишиться на посаді Генеральний прокурор. Ми не можемо сказати на два тижні вперед, які будуть стосунки між Юлією і Ющенком. Ми не можемо сказати, а коли ж будуть наступні вибори. Точно відомо, що вони будуть дострокові. Тепер у нас всі вибори дострокові – це вже добра українська політична традиція. Але коли вони будуть – ніхто не знає.

Тобто, українська політика дуже складна. Прогноз неможливий. Але це означає, що народжується якась нова реальність. Я є прихильник теорії самозародження мух із бруду. Свого часу це була біологічна теорія, яка безпідставно відкинута морганістами. А виявляється, що це не біологічна теорія, це політична теорія. Соціальна. От мухи з цього бруду, зараз народжуються нові мухи. І це непогано.

Остап Дроздов:

Про мух обов’язково поговоримо. Даю можливість задати питання журналістам.

Уляна Флишко:

Припустімо, що ваша політична партія «Братство» є зараз у парламенті. І от у цих умовах, які зараз склалися, що б ви робили зі своїми братчиками. Ви б добивали коаліцію чи б, навпаки, робили все, щоб вони йшли на примирення. Ваші дії в парламенті.

Дмитро Корчинський:

Знаєте, я абсолютно не уявляю «Братство» в парламенті. Братство випадково називається політичною партією. Свого часу ми по приколу зареєстрували її в міністерстві юстиції, просто трапилася нагода зробити це дешево. І тепер не знаємо, що з цим робити. Яка суть з коаліцією? Насправді, всі хочуть розвалити коаліцію. В першу чергу хоче розвалити коаліції Юлія Тимошенко. Вона хоче вистрибнути з уряду. Хоче вистрибнути красиво, безумовно. Натомість, Ющенко і його команда проявляють дивовижну витримку, тримають двері ззовні Кабміну, щоб вона звідти не виламалася. Їх теж тяготить і цей уряд, і ця урядова коаліція – вони хотіли б пере форматувати все це діло, але змушені терпіти, тому що кожен день перебування Юлії Тимошенко в Кабміні зменшує її популярність.

Регіонами теж хотіли б розвалу коаліції. Але регіонами теж чудово розуміють, що чим більше ця коаліція замазується в економічному і політичному бруді, тим краще для них. Тобто, всі хочуть розвалу коаліції і, тим не менше, всі її утримують. Така парадоксальна ситуація, але вся українська політика тримається на парадоксах.

Остап Дроздов:

Все-таки, в тій гризні кількох конкретних персоналій, ви все-таки кому більше симпатизуєте? Безумовно, я більше симпатизую більше симпатичним людям. Найбільш симпатична Юлія Тимошенко. Це справді красива жінка, це єдиний політик в Україні сьогодні, яка діє як політик. Її, крім влади, більше нічого не цікавить. А багатьох її конкурентів багато що цікавить і крім влади. Вона абсолютно вірить у свою місію, і вірить у власну непогрішимість. А всі її конкуренти сумніваються у власній непогрішимості. Тобто, це єдина сильна особистість, яка все робить неправильно, і  тим не менше, залишається найбільш симпатичною політичною особистістю.

Дмитро Лінько:

Пане Дмитре, ви нещодавно повернулися з Києва, де закінчилися міські вибори. Скажіть, чи принесуть ці вибори якісь нові тенденції в політику, і чи матиме якесь загальнонаціональне значення те, що змінилося чи змінилося в Києві після виборів.

Дмитро Корчинський:

В Києві була особлива ситуація з цими виборами. Тому що це були не муніципальні вибори, насправді це були загальнонаціональні вибори. Вони були цікаві всій нації. Те, що там відбувалося, мало значення для всієї нації. А сталося на київських виборах ось що. Ми раптом зі здивуванням побачили, що в українському політичному полі утворилася величезна діра. Зникла політична сила «Наша Україна». Тобто, вона залишилася, займає два відсотки політичної території. Ми бачимо, що все-таки переформатовуються і терплять кризу Регіони. Ми бачимо, що Юлія втрачає свою популярність: вона не змогла виграти київські вибори. Не дивлячись на те, що вона ризикнула власною репутацією – сама очолила список у міськраду на київські вибори і взяла образливо мало.

Тобто, в українському політичному полі величезна діра, яка має бути заповнена по-справжньому чимось новим. Свіжаком. Як свого часу Єльцин витягнув нізвідки Путіна. Для росіян це була абсолютна несподіванка і це те, чого ніхто не прогнозував. Те саме зараз утворюється в Україні. Саме це показали київські вибори. Київські вибори сказали всім: хлопці, зараз час неочікуваного і небаченого. Місце звільнилося – все, поле, чистий папір, можна писати будь-які ієрогліфи. Вперед. Будемо сподіватися, що туди кинуться, в цю діру кинуться багато людей. Поки що, правда, ніхто чомусь не кинувся.

Назар Мазур:

Спочатку хочу декілька слів сказати про нашого гостя. Я так розумію, що він сьогодні виступає в ролі політолога, коментатора, а не політичного діяча. Коментатор дуже специфічний. Він відрізняється від усіх решта політологів. Цікавою була його політична кар’єра, яка зараз пов’язується з його політологічною кар’єрою. Починав пан Дмитро як великий демократ, я б навіть сказав націоналіст, учасник Гельсінської спілки. Потім – борець із совєтщиною, навіть не на території України, наприклад, в Грузії, Чечні. Потім ви починаєте відходити від того свого націоналістичного самоусвідомлення і стаєте таким собі новим українським анархістом, людиною, яка робить все і думає, що їй за це нічого не буде. Тобто, можна ходити на різні мітинги, критикувати різних людей, змінювати свою політичну орієнтацію направо-наліво. Тобто, новий український Махно.

Тобто, ви шукали свою політичну нішу. І мені здається, що ви її не знайшли. І от мені здається, що ви почали шукати свою нішу в сегменті українських політологів. Такий собі філософ-анархіст, який говорить так, як говорять люди, але дуже розумними термінами. Тому те, що ви почуєте сьогодні від пана Дмитра Корчинського, я думаю, кожен говорить між собою на кухні, але трошки розумнішими словами. Тому це дуже цікаво.

Остап Дроздов:

Для вас це звучить як комплімент чи якась неправда?

Дмитро Корчинський:

Будь-який комплімент є якоюсь мірою неправдою. Я маю недолік. Я недостатньо рухомий. Я практично не змінююсь. Я проаналізував свої погляди і вчинки з середини 80-х років, коли прийшов у політику, тобто коли більшість тих людей, які мені закидають що-небудь, були комсомольцями, піонерами, захищали радянську владу. І змін не відбулося ніяких. Я як був націоналістом, так і залишився. Коли я критикував Ющенка у 2003-2004 роках, то критикував його з націоналістичних позицій. Мені не подобався Ющенко в кінці 90-х, не подобався в 2004 і не подобається зараз.

Я завжди говорив про Юлю одне і те саме. І говорю зараз. До речі, вона потім подавала на мене за це в суд, що якби я був українським народом, то я б спочатку нагородив Юлю орденом, а потім би розстріляв і довго плакав на її могилі. Я казав це в 2003 році. Кажу це зараз. Тобто, я завжди підписуюсь під кожним своїм словом, сказаним, починаючи з 1987 року. Але суспільство весь час змінюється. І ті люди, які не змінюються, не коливаються з лінією партії, як я, ці люди підлягають критиці. Як же ж так? Ми змінилися, ми кинулися в інший бік. Нам не потрібні вожді, нам потрібні бухгалтери вождів. А ви все ще йдете тим шляхом, яким йшли.

Назар Мазур:

Ремарка. Цікаво: націоналіст, який є прихожанином Російської православної церкви. Щодо загальноукраїнських подій. Ми говорили про Майдан. Тоді багато говорили, що Майдан є межею, яка поховає кланову систему української політики. Клановість полягала в радянщині. Це була територіальна клановість, олігархічна клановість. Що ми бачимо зараз? МИ зараз бачимо повернення до тієї кланової системи, але вже нової. Я б її назвав – сицілійської. Де є відповідальність, відданість лідеру, вождю і все. Хто знає, що таке «Наша Україна». Ми знаємо Ющенка. Ми вже навіть починаємо забувати, що таке «Народна самооборона». Ми повернулися до клановості, але в такому вождистському, сицілійському аспекті. Є лідер, якому всі присягають і на якого працюють. Відповідно, якщо зраджують лідеру, то ця людина або зникає з політики, або переходить в інший клан.

Ми не зробили головного, ми не побудували справжню європейську систему. Ми від радянського зразка клановості перейшли на сицілійський зразок клановості.

Остап Дроздов:

Маєте можливість прокоментувати як противник партійних систем і світоглядний анархіст.

Дмитро Корчинський:

Ми, як завжди, хочемо взяти позавчорашню моду. В Європі партійна систему закінчилася в 50-х роках. Те, про що ви говорите. І більше її не буде. Суспільство докорінним чином змінилося. Європейське, американське, українське. Ми в багатьох соціальних тенденціях випереджаємо Європу. Не в хорошому смислі. Просто те, до чого Європа йде – індивідуалізації, знищення корпорацій, ми уже на цьому місці. Індивідуалізація, відсутність солідарності соціальної. Ми уже тут, а Європа до цього тільки йде. І тут ніяка партійна система не може бути побудована в принципі. Це все одно, що ми зараз почнемо родове кланове суспільство чи феодалізм будувати. Такого не буде ніколи.

Насправді треба, я думаю, не будувати, і головне, не казати, що якби було добре, якби все раптом стало добре. А виходити з того, що у нас є: перетворювати власні слабкості на власні сильні сторони. В Україні є тільки одне добре по відношенню до всіх наших сусідів – ми по-справжньому щиро ненавидимо будь-яку владу. І ми завжди обираємо тих начальників, яких буде потім зручно зневажати. Це треба розвивати. Україна має бути землею свободи. Ви подивіться, стільки років політичних негараздів призвели до збільшення добробуту населення. Це не призвело до ударів по інфраструктурі. Є дуже багато неприємних речей, які відбуваються в українській економіці, можливо ми будемо про це говорити. Але навіть все те, що відбувається, це є наслідком несвободи, це є наслідком спроби позичати якісь європейські форми. За свободу треба боротися. Махновщина нам потрібна. Будь-яка людина, яка намагається оголосити себе нашим начальником, має бути видалена з території України або принаймні з політичного життя.

Я не визнаю над собою ніяких начальників. І вам раджу не визнавати ніяких начальників.

Остап Дроздов:

На ваш погляд, Ющенка зручно зневажати?

Дмитро Корчинський:

Безумовно, це найбільш зручна фігура для того, щоб її зневажати. Чому Ющенко став таким популярним у 2004 році? Саме тому, що він не лякав. В ньому ніхто не бачив сильного лідера. Ніхто не бачив вождя, майбутнього диктатора. Всі знали – мямля, бухгалтер. Нам потрібен був такий президент, який би нас не ображав. Саме такого ми і полюбили Ющенка. А зараз, коли Ющенко проявляє з тих чи інших причин більш-менш сильні кроки якісь: в інтриганстві, минулої весни зміг нахилити донецьких, зараз проявляє себе сильним гравцем в стосунках з Юлею. І ми його перестаємо любити. А навіщо нам сильна фігура? Фігура, яка навіть з історичних міркувань, але вчиняє сильні кроки? Не потрібно. Ми не любимо це діло.

Остап Дроздов:

За цією логікою, Юлія Тимошенко, яка чинить сильні кроки, мали би викликати найбільше зневаги. В чому парадокс?

Дмитро Корчинський:

Ні-ні, вона дуже симпатична особистість. І ми її дуже сильно любимо, але не більше, ніж на 30 відсотків. От наша любов більше ніколи не буде простягатися. Тобто суспільне підсвідоме воно дуже розумне, воно не дає сильно висунутися нікому. Для того, щоб в Україні виділитися, треба бути постаттю рівня Богдана Хмельницького. Або прийти ззовні.

Остап Дроздов:

Тоді як пояснити таку начебто тягу українців до чогось німецького, на початку 90-х це було модно, якогось німця нам треба. Так потреба, щоб хтось взяв і всіх бандитів пересадив і всіх перестріляв, навів порядок і чистий спокій.

Дмитро Корчинський:

Це психологічна химера. В душі кожного українця живе махновець. Навіть в душі нашого шановного експерта. Хоча він може не повірити. Серце в нього правильне таке, здорове, козацьке, а в голову вкладене сміття. Бачиш – махновець, а відкриває рот і починає говорити, думаєш – юрист. Про що він говорить? Він просто не знає інших слів. «Не знав сіромаха, що виросли крила. Що неба дістане, коли полетить», – писав Шевченко про тодішніх українців. Сьогодні точно такі самі. Вони не знають, що крила є за спиною.

Остап Дроздов:

Вам, людині позасистемній, чи людині контр системній це легко говорити. Ми є люди системи. Тому я не можу зі всім погодитися.

Назар Мазур:

За словами пана Дмитра – Україна є велика Сицилія, де й нас є свої лідери і ми їх не любимо і дуже боїмося. І ми хочемо їх зняти, бо в майбутньому плануємо, як махновці, зайняти їхнє місце. Велика Сицилія, де ми наших великих лідерів на людях любимо, а на кухні ми їх не любимо.

Дмитро Корчинський:

Я якраз минулого літа був на Сицилії. Казкова земля. Коли Україна буде насправді нагадувати Сицилію за добробутом, за соціальним порядком, то це буде щастя. Всіх українців треба завезти в Сицилію.

Назар Мазур:

Я вважаю, що ми маємо любити щиро своїх лідерів. І обирати їх не для того, щоб потім критикувати. А щоб вони покращували наше в вами життя.

Дмитро Корчинський:

Всі українці, які насправді хочуть любити своїх лідерів, вже переїхали в Португалію. І там люблять португальських лідерів.

Уляна Флишко:

Буквально вчора пройшла інформація про те, що начебто Тимошенко неофіційно домовилася з Путіним про те, що він її підтримає на президентських виборах, продаючи Україні дешевий газ. А натомість вона організовує все для того, щоб продовжити договір оренди для Чорноморського флоту. На вашу думку, що це означає? Перехід від Заходу до пошуків підтримки зі Сходу.

Дмитро Корчинський:

Я думаю, що ці чутки розпускає сама Юля. Тому що вони ніяк не відповідають дійсності. Всі українські політики намагаються домовлятися і з Заходом, і зі Сходом. І всі роблять це саме тому, що вони не усвідомлюють, що відбувається і що домовлятися ні з ким не потрібно.

Нас багато років переконували, що Україна має бути в НАТО.  Виявляється. що не українців треба було переконувати, а потрібно було НАТО переконувати, що Україна має бути в НАТО. Бо насправді НАТО не хоче нас бачити в своїх рядах. Для чого нас переконувати. Ви поїдьте їх переконайте спочатку. А потім переконуйте нас. Насправді Путін не поступиться жодною копійкою ціни за газ ні за який Чорноморський флот. Нема Чорноморського флоту. Є ілюзія Чорноморського флоту. Росії надзвичайно потрібна ця ілюзія. Росія живе ілюзіями. Їй свій психологічний комфорт дуже важливий. Кучма був геніальною людиною. Він грав на цьому. Він давав можливість Росії відчувати ілюзію Чорноморського флоту, геополітичної гри. І за це одержував від них все, що хотів. Кучма розумів, що якщо ти хочеш мати дресированого ведмедя, то не треба колоти його булавкою. Йому треба давати цукор, грати на балалайці, щоб він танцював. А щипати його не потрібно.

Теперішні цього не розуміють. Ми одержували дешеві енергоносії в обмін на ілюзії. Наші не хочуть давати росіянам ілюзії, вони хочуть нас годувати ілюзіями. Що потрібно Росії від нас? Кожній великій системі і кожній країні потрібен ворог. Але не будь-який ворог, а ворог, якого можна було б час від часу перед кожними виборами перемагати. Америка довго шукала. Спочатку кинулася на світову наркоманію. Не підходить. Потім знайшли, ура, є ісламський тероризм.

Росії теж потрібен ворог. НАТО? З одного боку ворог, але з іншого – як ти його переможеш? Україна є місце, яке можна зневажати і одержувати час від часу перемоги над НАТО, над неправильними тенденціями. Україна і Грузія – для цього ми потрібні Росії. І Росія ніколи не зробить нічого, щоб поставити тут проросійський уряд – він їй тут не потрібен. Їй тут потрібен уряд, який буде ворожий до Росії. Для того, щоб час від часу ставити його на коліна.

Дмитро Лінько:

В Росії вас сприймають як такого радикального націоналіста. Нещодавно Росія дуже критично заявила щодо намірів України вступити в НАТО. Українська влада якось зреагувала. Як ви оціните цю реакцію і як би ви, якби були при владі, вчинили щодо Росії?

Дмитро Корчинський:

Я ж не за те, щоб стати при владі. Я за те, щоб тут ніякої влади не було. Щодо експертів на градус українського націоналізму, то все-таки росіяни більш авторитетні, ніж наш, наприклад, експерт. Росіяни завели два роки тому на мене кримінальну справу. Чеченська прокуратура завела, зараз я в розшуку в ФСБ і не можу поїхати в Ермітаж. Я не в’їзний в Росію. Багато націоналістів у нас в’їзні. Я теж в’їзний, але невиїзний. В Грозному така паршива тюрма, не хочеться сидіти.

Щодо стосунків з Росією, то треба поставити міністром закордонних справ Кучму і хай він робить те, що робив в 90-х. Треба розводити її. Вона хоче, щоб її розводили.

Остап Дроздов:

Я в даному випадку хочу зробити комплімент Росії. Вона абсолютно чітко артикулює свою позицію щодо України. Вона каже, що ваше рішення вступити в НАТО – це є чіткий антиросійський крок. А Україна цього не чує. Вона каже – не переживайте, так не є. Чи вважаєте ви, що Росія грає відносно України дуже прозору і чесну гру, а Україна перебуває в стані дипломатично-зовнішньо-політичній шизофренії, тобто не розуміє чітко реальності.

Дмитро Корчинський:

Я б не сказав, що Росія грає чесну гру по відношенню до України. Але принаймні ця гра зрозуміла, вона весь час одна й та сама. І вона весь час ведеться з одного центру. У нас цій російській грі протистоїть одразу багато центрів. Ющенко робить одне, Юля робить друге, міністерство закордонних справ робить третє. Нафтогаз робить четверте. І це ніяк не координується. Безумовно, що ми завжди програємо. І це завжди неефективно, це завжди погано по відношенню до Росії. Вся суть наших стосунків з Росією, окрім психологічних проблем Росії, які ми маємо задовольняти, це газ. І транспорт газу. Дійсно, існує система крадіжки газу. В тій системі задіяні були туркмени, росіяни і наші. Дійсно, багато грошей з цього газу кралося і крадеться. Хто страждає від цього, у кого крадуться гроші? У українців, можливо? І. вони крадуться у російського і туркменського народів. Але це їхня доля така. Це багатостраждальні народи, які завжди обкрадали і завжди будуть обкрадати.

Навіщо нам було ламати цю систему? Тепер ця система зламана і Росія змушена вибудовувати нові схеми і нові стосунки х нами по відношенню до газу і транспортування газу. Ні до чого доброго це не призводить. Це призводить тільки до більшої корупції в Україні. Тому що зараз завдання адміністрації президента – обанкротити Нафтогаз, обанкротити Енергоатом, ще дещо, взяти це дешево, а потім продати дорого. Це те, що потрібно українському народові? Дуже багато неприємних речей відбувається насправді.

Уляна Флишко:

Як ви особисто ставитеся до того, що Україна має стати членом Європейського союзу. І друге. З тими всіма чварами, які зараз тут відбуваються, коли в України є реально шанс бути в ЄС?

Дмитро Корчинський:

Нам би було більш комфортніше і затишніше серед країн Ісламської конференції, ніж серед країн Євросоюзу. Там більше енергоносіїв – єдине, що нам потрібно від них. Наше гасло – геть візи і кордони. Єдина вимога, яку Україна має ставити Європі – це ліквідація віз і кордонів.

Остап Дроздов:

Заради цього варто вступати в Євросоюз? Для мене цього достатньо.

Дмитро Корчинський:

Всі країни, які вступили в Євросоюз, позбулися значної частки суверенітету. Україна так недавно здобула тінь суверенітету, що зараз позбуватися цієї тіні дуже болісно. Це перше. Друге. Коли йде будь-яка розмова навіть на дуже високому рівні про Євросоюз, коли навіть йде розмова експертів про Євросоюз і НАТО, то аргументи завжди зводяться до туалетів: нам потрібно в Європу, бо там дуже чисті і духмяні туалети. А в Росію нам не потрібно, бо там погані туалети. Там вони дійсно погані, але ніколи не ведеться розмова з цифрами. Мова ж йде насправді про вступ: вигідно чи не вигідно. Гроші. Питання грошей – це основне питання в політиці. Що б не говорили, все рівно не говорять всієї правди. Про що б з вами не говорили – все одно говорять про гроші. Це два основні політичні правила. Коли з нами говорять про Євросоюз, з нами говорять про гроші. Розкажіть нам – дебет, кредит, скільки це буде коштувати. Чим ми поступаємось і що ми одержуємо.  Скільки буде коштувати. Ніхто не знає. Міністр закордонних справ не знає. Тому ми з вами не можемо вести інтелектуально чесну розмову. Ми можемо сказати – ми не знаємо, чи буде нам краще в Євросоюзі, тому що ми не маємо належної інформації. Оце крапка.

Дмитро Лінько:

Як ви оціните майбутнє Ющенка і Юлі. Зараз йде протистояння. На чиєму боці ви б були – це Юля, так. Але хтось має прийти, хтось новий. Хто це має бути?

Дмитро Корчинський:

Я не бачу третього. Але це не означає, що його немає. В Росії колись ніхто не бачив Путіна. Свого часу так само витягнули Ющенка. І чи бачили ми Юлю в середині 90-х років. Її витягнули. Україна достатньо багата. Може витягнутися ще хтось.

Остап Дроздов:

По типажу можете спрогнозувати?

Дмитро Корчинський:

По типажу це може бути достатньо млява людина, достатньо компромісна фігура, яка б подобалася і на Заході і на Сході.

Остап Дроздов:

Тобто, враховуючи реалії розколу цієї країни.

Дмитро Корчинський:

Враховуючи реалії розколу цієї країни, це мала б бути людина настільки невиразна, щоб вона задовольняла і Захід і Схід. Інша справа, що нам хотілося б, щоб була витягнута не одна фігура, а хоча б 10 мільйонів фігур. І хотілося б, щоб та нова сила, яка прийде, складалася б з релігійних громад, з синдикалістських профспілок, з комунальних асоціацій захисту своїх прав. От якісь такі створилися нариси громадянського суспільства, які б почали грати.

Назар Мазур:

Дещо не погоджуся з паном Дмитром. Все-таки майбутнє України має бути в системності. В політичній системності, в економічній. В суспільній системності. Щоб ми з вами не виглядали, хто має прийти третій. І щоб ми цього не боялися. А щоб знали, що в Україні є стабільність, що ліві – це справжні ліві, праві – це справжні праві. Центристи – це справжні центристи.

А щодо вас, то я хотів би на рік наділити вас владою у якомусь Гуляйполі. І через рік приїхати і запитати у людей – як живеться справжнім махновцям в Україні. Але, безумовно, вас цікавіше слухати як політолога, як експерта, ніж президента Гуляйполя.

Дмитро Корчинський:

Я по натурі кочівник. І коли б ви приїхали через рік у Гуляйполе, то не знайшли б там жодної людини. Всі були б десь в експедиції. Дехто був би у Грозному, дехто у Варшавській тюрмі. Все було б як завжди в нашій історії. Тому що світ змінюється, а Україна буде вічно в своїй екзистенції. І ця екзистенція – найкраще, що у нас є. Козацька екзистенція. Вона сформувалася по берегах Дніпра. І Україна – це не місто, не система, це річка, яка вічно тече в майбутнє.

Назар Мазур:

В ідеалі анархізм, махновщина заперечує державу. Ви заперечуєте державу Україну?

Дмитро Корчинський:

Ви знаєте, я ідеальний устрій суспільства бачив в міжвоєнній Чечні. Там була держава, була міліція, була прокуратура. Генерального прокурора час від часу били палками члени шаріатського суду, щоб не забував, кому він генеральний прокурор. Тобто, закони, держава, менти, комунальні служби існували для тих, хто хотів так жити. Для тих, хто не хотів так жити – існувала воєнна аристократія: люди, які взяли в руки зброю і вони визначали шлях цього суспільства. Отак має бути в Україні. Мають бути і державні структури. Але бюрократія має бути позбавлена монополії на насильство. Все визначати мають кращі люди, які доведуть свої переваги власною боротьбою, власним гонором і власною зброєю.

Остап Дроздов:

Пане Дмитре, дякую за такий фінал нашої програми. Дякую, що відвідали Львів і поспілкувалися з нами. Це була така майже анархістська програма «Прямим текстом». У нас сьогодні гостював лідер «Братства» Дмитро Корчинський. До побачення.



Назад до списку

21:01 ( 6.04.2020)
У Львові з підозрою на коронавірус госпіталізували чотириденне немовля

17:24 ( 6.04.2020)
Пострілом у голову в Миколаєві поранили авторитета "Мультика"

14:51 ( 6.04.2020)
У Києві склали протоколи на двох людей у парку: один був без маски, інший без паспорта

12:39 ( 6.04.2020)
У Києво-Печерській Лаврі четверо хворих на COVID-19

11:14 ( 6.04.2020)
Помер священник, який хворів на COVID-19 на Тернопільщині

no news in this list.

no news in this list.

Продається домен
правда.укр

Ідеально підходить для новинного сайта, чи інтернет-газети.
Вартість домена - 2500 USD

Контактна інформація
cu_pol@yahoo.com

15:39 (30.03.2020)
Рада ухвалила антикризовий закон: що він передбачає

13:38 (22.03.2020)
Поліція перевірятиме ізоляцію всіх, хто повертається з-за кордону

09:49 (16.03.2020)
У Британії очікують, що епідемія коронавірусу триватиме до 2021 року, захворіють 7,9 млн британців

14:20 (14.03.2020)
Аваков пообіцяв жорсткіші обмеження і кримінальну відповідальність через коронавірус

18:31 (31.03.2020)
Єрмак розповів про майбутнє консультативної ради з представниками ОРДЛО

Lolitastad Stockholm, Sweden Flyttstädning i Stockholm - Städhjälp från Lolita Städ We are cleaning company located in the Stockholm city, Sweden

no news in this list.

no news in this list.

22:57 ( 5.04.2020)
В Україні на COVID-19 захворіло вже 1300 осіб (+83), 37 померло

22:25 ( 5.04.2020)
Протокол лікування COVID-19 доповнять новими препаратами

18:57 ( 5.04.2020)
МВФ готовий задіяти весь свій резервний фонд для допомоги країнам

10:42 ( 5.04.2020)
Хворих на COVID-19 в Україні вже 1251 особа

23:47 ( 4.04.2020)
При в'їзді до Києва і в магазинах примусово мірятимуть температуру

Блок статей, Каталог статтей

18:04 (26.03.2020)
Як Кабмін пропонує Раді "порізати" фінансування міністерств: список

09:51 (24.03.2020)
Новий міністр економіки оновив декларацію: 13 мільйонів зарплати і рахунки в США та Україні

10:06 (22.03.2020)
Кабмін підтримав продовження контракту з Коболєвим на 4 роки

10:40 (19.03.2020)
Ціни на нафту відновлюються після обвалу напередодні

Центр політичних досліджень. Суспільно-гуманітарний консорціум «Ґенеза».
© 2004. КуПол (Культура і Політика). Всі права застережено.
© 2004. Розробка WebКузня